Літня ніч

Побачивши однокласника, Денисенко  так і  кинулась йому на шию.

• Шурка, ти!? Ну й сюрприз! В шикарному костюму. Туфлі… Певно,

крокодилячі?

У того зачервонілися вуха. Схилившись, захопив губами золотистий локон, що спадав їй на шию. Шкіра у дівчини тепла й гладка, як шовк. Відразу відпустив.   

—  Як  поживаєш? Така  ж курносенька!

    Всунув їй у руки букет.

    — Обожнюю гербери!  —  промовила   Нелі з мрійливою посмішкою. —  І не  люблю гвоздики!

    — Догодив, значить... Всі наші хлопці, — з хвацькою посмішкою

відрапортував Орусь, — домовились стрінути однокласниць з квітами. Він обрав Нелі, до якої відносився  з винятковою симпатією. До інших жінок також, що говорило про його безумовну  лицарську  вдачу.

Денисенко в захваті від мужчин з вусиками, схожих  на нинішнього їх мера, або колишнього її кавалера. У Сашки, на жаль,   вусиків немає.

В ресторані Орусь хмуро поглядав на однокласників, які розливались у мадригалах. Більшість  дівчат — обабились: Нелі — “ляля”, Нелі — “спілий персик” Ледь не почубився з власником магазину «Панчохи й шкарпетки», який  не проти романсувати був з нею.

Орусь вийшов на передній план.  

 — Не буде   вона пити на брудершафт! І так  на «ти»  Крапка!  

    Гнів затуманював очі —  увів Нелі від столу.

Стояла чудова літня ніч. Кругом як в саду. Пройшлись по місцевих кафе.  Неля, яка любила поговорити й говорити відверто, помовкувала. Повідатиме  про себе — заснеш. Живе під копірку.

    З Сашка, однак, витрясла всю правду, хоча виявилося це нелегкою справою. Живописати той не вмів: факти — в один бік, емоції — в другій.   

Оженився в військовому училищі на інтелектуалці, яка читала Франсуазу Саган в оригіналі. Відправили служити на Далекий Схід.

Дружина, знудившись, заявила, що не бажає занапащати прекрасну  юність  в цій глушині. Поїхала, прихопивши валізу китайського ширвжитку.

До мами, у Луцьк.

    Орусь прийняв присягу на вірність Україні, служив під Києвом.

     — А дружина? — згасним  голосом запитала Денисенко, переборщуючи з   байдужістю на фізіономії.

     — В розводі, — промимрив Орусь і крихту злукавив. Дружина таки повернутись до нього. Знайшлась і коханка — подавальниця з офіцерської їдальні, яку «законна»  дражнила «ложки - мийкою»

Скандал за скандалом!

    Командирською рукою розігнав внутрішню контрреволюцію, навівши у домі лад.  Стан, в якому повинен знаходиться  кожен розсудливий мужчина.

— Боже, я вільний!

Не полював майор за “Синім птахом”, не мріяв пройти під райдугою. Приохотитися до більярду та соковитих біфштексів. Зручне життя, а втім, не знайшло його серце  ту, заради котрої варто було боротися, жити й битися.    Тільки Неля…лише Нелі вдалось взяти  під контроль його думки та вчинки. І це було так правильно й вірно, що захотілось, щоб воно  залишалось  назавжди.

Нелі не любила довгих прощань. В автобусі відвернулася.

Майора ж  охопила типова чоловіча гордість. В очах —  рішучість:

 — Твій  вибір, Нелі…А втім, пам'ятай:  в тебе є друг!

Імпозантний мужчина в фасонистій, джинсовій куртці. 

Більше нічого не сказав... Але ті його очі, любі й милі, проникливі слова, і минулі простосерді думки змінились на більш ризиковані.

В дівочому сердечку затеплились почуття схожі на любов.

Чом би й ні?

    — Нелі!   — заволала маман, руйнуючи крихкий світ дівочих фантазій. Тицьнула пальцем   в екран телевізора.

     —  Це  артист Домогаров, так?

• Звідки взятися Домогарову в бразильському серіалі? — різко відказала

 донька. І тут же обернула голос на більш м’який. — Тобі молока принести на ніч ?

День видався сонячним. Вулиця променіла.

Як переплелось в природі хороше з абияким!

У фортеці, кажуть, блискавкою вбило стару липу.

    Дух вологої землі змішався з ароматом мокрої трави, густої терпкої зелені, наповняючи душу святковим умиротворінням.

    Денисенко ладна була схилитися над кожною над квіткою, щоб побачити

«небо в його чашечці» Але вона знову чергова — й   знову бігцем.

 —  Сьогодні —  ви супер! —  голомозий Василь схвальним поглядом обвів різне - зелений лляний костюм, що обтяг її пишну фігурку, схожу на пісочний годинник.  — Напередодні  були, як мокрий ангел!