У той день, кваплячись на службу, Карпеко раптом помітив, що мир зробив ще один свій крок. З вулиць пропали безтурботні діти – втім, їх і так було мало в той ранній час. Замість них протоптаними доріжками пішли школярі. У руках їх були букети хризантем і георгін, схожих чимсь на купчих з картин Кустодієва. Збиті коліна, помазані зеленкою, були сховані під нудною уніформою. Лише долоні, вимазані йодом з волоських горіхів, нагадували про недавні забави.
Листопад почнеться пізніше, після перших морозів. І двірники згребуть листя у величезні купи, ледве не в зріст людини, запалять їх. Вони будуть жевріти кілька тижнів до ряду, мішаючись із туманом і заливаючи двори й вулиці білястим варивом. Але це лише очікувало місто.
Не заходячи у свій кабінет, Сергій відправився в зал засідань. Туди, не передчуваючи нічого гарного вже почав збиратися народ. Лєгушев-Старший вже не відвідував їх, але міг заглянути Кочура.
Переступивши поріг, Карпеко озирнувся, проговорив:
- Я спину, десь не те потягнув, не те застудив, так що, хлопці, вибачте.
Він, піджавши ноги, повиснув на відчинених дверях. Перебуваючи в підвішеному положенні, Сергій прийнявся розповідати:
- А от був у мого вчителя випадок. Один брат-близнюк набідокурив і начебто б зник, немов у бігах, а сам убив, виходить, брата й став жити замість нього. Так саме цікаве – дружина вбитого не запідозрила.
Карпеко розпрямив ноги й встав на підлогу.
- Начебто полегшало… - вирішив він, розминаючи поперек. - Хоча, думаю, брехала вона. Дружина-то. Жінка різницю помітила б.
Сказане це було не просто так. Шукали жінку. Данилін цілком резонно припускав у Лефтерова якщо не наречену, то подругу. Однак сусіди ніколи не бачили Аркадія з дівчиною, а цехові згадували, що дівчина була, але розсталися вони не те наприкінці весни, не те на початку літа. Її почали й шукати, і, вірно, не знайшли б. Але Лєгушев-Молодший Марію Олександрівну Грекову видав. У чоловіка не витримали нерви. Він теж вважав міліцію всесильною, хоча в тієї не було ні найменших зачіпок. Своє знайомство з Марією Лєгушев-Молодший зобразив як якийсь необов'язковий зв'язок: уже краще аморалка, ніж підозри в співучасті.
Але дарма: пішли розмови, що один зі злодіїв і син партійного функціонера ділили ту саму жінку.
Подумки Кочура міг потирати руки. Усе йшло не самим гіршим образом. І якщо грабіжників не піймають, а ще краще вб'ють при затриманні, ніхто не спростує зв'язок між грабіжниками й родиною Лєгушевих. Втім, підтвердити її теж ніхто не зможе. Але говорити будуть про те, що хвилює розуми. І якщо декілька разів у потрібних місцях мовити, що, можливо, злодіїв було не двоє, і що їм сприяв начальник цеху…
Між тим, з'явився начальник РВВС, сів на чільне місце. Означало це, що планерку буде проводити він.
У Жданов вже була відправлена оперативна група, але її вильоту заважав грозовий фронт, який розлігся над столичним аеропортом. І не було бажаючих керувати нарадою, висновки якої будуть переглянуті, скасовані. Втім, був незначний шанс розплутати справу до прильоту московських фахівців.
Спочатку доклався Данілін:
- Я звернув увагу на бинти й розпорядився провести додаткове розкриття.
- І?..
- У крові вбитого виявлений морфін. На тілі – свіжий слід від уколу.
- Наркоман? - припустив Карпеко, почуваючи, як серце йде кудись униз.
- Ні, інакше б уколів була безліч. Думаю, йому вкололи знеболююче між пораненням і смертю.
- Ліки могли бути в машині швидкої допомоги.
- Лікарі говорять, що ні, не могли. Таке сильне вони в машині не залишають.
- Шприц знайшли? - втрутився Папакиця.
- Поки ні. Але його могли скинути в ріку. Отже, треба перевірити всіх лікарів, медсестр, які мають або мали доступ до сильних знеболюючих. Особливе до тих, хто звільнявся, знімався з обліку останні тижні три.
Папакиця кивнув, зробив позначку, потім звірився зі своїми замітками:
- А що в нас із Грековою?
За Грековою було встановлено негласне спостереження. Але воно поки нічого не дало, про що й було повідомлено. Папакиця зробив нову позначку.
- А по Павлу Шульгіну місцевий кримінальний елемент опитаний?
Тепер піднявся Карпеко. З його доповіді випливало, що Пашка звивався серед злодіїв, але ті вважали його дрібною, хоча й задиристою рибкою.
- Ще Павла бачили на посиденьках разом з якоюсь жінкою, - доповнив Карпеко. – Усний портрет отриманий. Знаємо про неї тільки ім'я – Валентина. Їх бачили разом з іншою парою. По описах підходить Аркадій. Що за жінка була з ним поруч – установити не виходить.
- Фотокартку Грекової показували?..
- Так.
- І що?..
- Неоднозначно. Хто говорить, що вона, хто говорить – що сумнівається.
- Ви що, не знаєте що робити?.. Хутчіш влаштуйте їм очну ставку!
-