Розділ 33

Завила тричі сирена.

- Що це? - стрепенувся Павло. - Щось трапиться?

- Щось трапиться…- сказала бабка, відкладаючи газету. - Зараз рвати граніт будуть. Ховайтесь під дах.

Вони тоді сиділи на вулиці. Павло й Аркадій чистили пластини з розібраного фрикціона. Рядком бабуся-токар не те дрімала, не те читала «Приазовський робочий». Сирени вивели її із дрімоти, і вона заспішила в майстерню. Аркадій і Павло пішли за нею.

Усередині майстерні вони не стали у вікон – з них однаково відкривався небагатий вид на машинний двір, оточений з усіх боків підсобними приміщеннями. Аркадій присів на станину американського верстата. Пашка став поруч. Бабуся продовжила читати газету, сидячи на ослінчику у своєму закутку. Те, що насувалося її нітрохи не займало.

Надворі стало тихо, як буває перед найбільшою грозою. Вантажівки перекочували в гаражі, з галасливої курилки зникли механіки, замовкли птахи, поховалися під дахи. Навіть вітер притихнув. А десь полум'я вже бігло по вогнепровідним шнурам, щоб підірвати гірлянди зарядів скельного амоналу.

І, розколовши тишу – вибухнуло!

У кар'єрі немов спалахнула буря, пророкотали сотні громів. Ударні хвилі біснувалися усередині кам'яної чаші – поглиналися й відбивалися від стін, зустрічалися, дробилися, але все-таки вихлюпувалися на поля, проносилися між будинків вітром, рвали листя з дерев. Хитало землю.

Амонал, вириваючи з надр землі, колов граніт. Той летів у небо й обпадав униз кам'яним дощем - гранітна крихта застукала по дахові майстерні.

- Дивися, камені з неба! - спробував пожартувати Павло.

- Це що, - помітила баба. - Бувало, камені літали, як горіх. Черепицю потім перекривали.

Потім затихло, обпав пил. Потроху почала оживати природа. З-під каменів вилазили контужені змії. У розріз ще звучали вибухи – знищували шашки, які не розірвало, дробили великі каменюки Але люди вже виходили з будинків.

-

На той час Павло й Аркадій встигли принесеними ключами розібрати верстат, перетворивши його в купу металу. Випотрошений механізм був певною мірою шантажем, металевою головоломкою, яку б не склали без їхньої участі. Аркадій підозрював, що саме така доля спіткала фрезер. Втім, був імовірний і зворотний варіант – шарлатани від інженерії розібрали верстат, одержали аванс і зникли.

Усі підшипники й шестірні промили в гасі, якого на кар'єрі було багато. Потім Аркадій став становити дефектну відомість. Головного інженера неможливо було провести на полові: він відмінно чув, коли підшипник починав гриміти, бачив зношені шестірні.

Втім, Аркадій і не намагався обдурити – не в тому був сенс. Закінчивши відомість, ремонтники зникли на два дні, а після приїхали на автобусі з господарськими сумками, повними гуркоту – привезли запчастини.

Потім почався сама довга й нудотна частина роботи. Аркадій прийнявся рівняти станину. Належало зняти з напрямних метал так, щоб усе полотно виявилося урівень із виробкою. У заводі для цього малися пневматичні машини, але в кар'єрі повітряних магістралей не було. І на заводі Аркадій позичив «ведмедя» - напівкустарну обдирну машинку. Являла вона асинхронний двигун, до якого через шпиндель був прикріплений шліфувальний камінь.

Працювали допізна, до тих хвилин, коли в небі ластівок міняли кажани, і запалювалися зірки. Тоді Аркадій і Павло виходили з майстерні. У них були ключі, які належало здати сторожу. На кар'єрі не дуже рахували електрику: її жадібно ссала фабрика, яка дробила на вальцях брили граніту в щебінку. Електричний струм був потрібен для електричних екскаваторів. Була передова думка електрифікувати самоскиди, але так далека справа не пішла.

Електрикою тут грілися, на ній готовили простенькі обіди. Електрикою кип'ятили воду, тому що відомо, що в гарячій приємніше митися, навіть бруд з машин краще змивати водою теплою.

І, перш ніж відправитися додому, вони приймали душ. Милися разом з вантажівками при світлі зірок. Тут, за містом, через убогість селищного вуличного освітлення, зірок було особливо багато.

Після голяка верталися в майстерню, де одягалися в чисте.

Якщо переодягаєшся в брудній майстерні, то чисті штани надягати треба так: скласти колошу десь навпіл, пригорнувши її пальцями до талії. Потім витягнуту вперед ногу всунути в колошу, і відпустити її згідно з виникаючим натягом тканини.

Але це, як правило, відбувається в місцях необладнаних. У лазні, скажемо, або в роздягальні, де в кожного свій ящик, зберігаються килимки, шматки лінолеуму або картонки.

Потім, закривши майстерню, на велосипедах їхали по путівцях до шосе, а після – до міста, яке мерехтіло наприкінці дороги, немов Чумацький Шлях, що опустився на землю.

-

Верстат ремонтував переважно Аркадій. Павло складав компанію, допомагав, якщо була потрібна груба сила або випадала монотонна робота.

Із двох лез, сірників і шматка телефонного дроту Павло зробив кип'ятильник. З його допомогою готовив злий чифір, яким пригощав друга.

- Шкода, від такого не прикурити, - скаржився Павло. - Звичайний з води витягнув, почекав, поки він розжариться - і вперед.