Розділ 26

- Я тебе ко…

- Кохаєш?

- Поки тільки «ко…»

Коли чоловіку під сорок років, його життя знаходить кам'яну сталість. Чоловік вже вибрав свій сорт одеколону, вибрав чи голитися електричною бритвою, чи скоблити обличчя «сапою» безпечного станка. Дорога додому, дорога на роботу, діти ростуть повільно, дружина набридає швидко. У сорок п'ять – баба ягідка знову?.. Ну як сказати. Кавун – теж ягода. Вовча ягода – теж. Ягідки різні бувають.

І впору завити від туги – життя загрожує залишитися незмінним до пенсії, а то й до смерті.

І таємничий «біс у ребро» - це всього лише нудьга й нічого більш.

От від такої нудьги головний інженер заводу завів собі інтрижку, зблизився з підлеглої поза роботою. Руда кучерява дівчина Даша, яка влаштувалася на завод відразу після інституту, схоже, його дійсно кохала. Не за красу, не за силу. Можливо, за владне положення – для вчорашньої студентки головний інженер великого заводу був напівбожеством. А, може, вона кохала його не за щось, а всупереч усьому, як можуть кохати тільки в перший раз чисті душі. І була дівчина у своєму щасті невимоглива.

Відповідно інженер приходив до думки, що руду дівчинку він, мабуть, любить. Але не глибоким коханням, а так, як хтось любить соус або салат. Неначебто прожити без них можна, але прісно. То була неправда із присмаком кохання. Або навпаки.

Грищенко, як головному інженерові, належало два кабінети. Один знаходився у недавно вибудуваному заводоуправлінні, але там інженер з'являвся нечасто, а звичайно сидів у своєму старому кабінеті при цехові. А ще була машина, та сама із сірими плямами на гумках.

Кохання, як водиться, трапилося навесні, розгорілося влітку.

Грім гримнув зненацька. Даша виявилася вагітною, причому на неабиякому строку – через незнання дівчинка не розпізнала нескладні симптоми.

Народ, звичайно, підозрював щось і раніше, але доказів не було. Тепер же все було відоме ледве не в інтимних подробицях. Тому що непороджена дитина виявилася непотрібною своєму батькові, який враз охолонув і до коханки. А та, у пошуках підтримки, розбовтала всі таємниці ледве не першій людині, яка була готова слухати.

Чоловіки, звичайно, про себе заздрили головному інженерові, жінки настільки ж одноголосно засуджували.

Дружина виставила Грищенко за двері, з партії виперли за аморалку. Втім, Старий, який також мав молоду, але куди більш досвідчену коханку, вирішив залишити головного інженера на місці.

-

- Ліфтерів? - покликав Аркадій товариш Крик.

- Лефтеров, - поправив той, зробивши відчутний наголос на перший склад.

Його прізвище було незвичайним, але не таким уже й рідкісним в Жданові. Аркадій припускав, що якийсь англійський лівша покинув Туманний Альбіон і знайшов притулок десь у цих краях. А прізвисько лівші перетворилося з роками в прізвище.

- Тебе начальник викликає.

Аркадій піднявся в кабінет Лєгушева. Той займав місце за столом, переглядаючи папери. Перший час Владлен Всеволодович зображував зайнятість, і Аркадій мав можливість оглянути кабінет. Зміни були незначними. На тому місці, де колись лежала колекція монет, нині стояв акваріум з рибками, купленими в зоомагазині на П'ятому мікрорайоні.

Колись Аркадій уявляв, що сам стане хазяїном цього кабінету. І от мрії розвіялися.

Ні, рішуче треба щось робити зі своїм життям.

- З тиру дзвонили. У них там двигун погорів на витяжці, - заговорив нарешті Владлен.

- Що хочуть? - зобразив Аркадій байдужність.

- Просять надати шефську допомогу. Вони ж нам собак відстріляли?..

Те, що двигун згорить так швидко, стало несподіванкою для Аркадія. Він припускав, що аварія трапиться ближче до вихідних. Втім, чому дивуватися? Жара стоїть пекельна.

Але тепер план Аркадія отримував якісь строки, і в них необхідно було вкластися. Відкладати вже не виходило.

Насправді було б добре, якби двигун згорів пізніше, а краще б – працював і далі. І план був би розтрощений тут, на далеких підходах. Але план вже почав працювати.

- Ну, добре, я відправлю людей, - сказав Аркадій. - Вони заберуть і віддадуть на перемотування в електроцех.

- У тирі просять швидше. Так що ти видай з обмінного фонду. А їх двигун заберіть, перемотайте й залишить у нас.

Аркадій скривив вилицю: так швидко міняти двигун у його плани не входило.

- Там відразу не вийде: треба подивитися по лапам і по муфті. Заберемо в них, виміряємо, що підійде. Та й не факт, що відразу знайдеться…

- Добре. Сьогодні вівторок. До п'ятниці мені докладеш про виконання. Питання?

Питання були відсутні.

-

Механіки жили у двоповерховій підсобці біля преса. На першому поверсі перебувала майстерня з лещатами й ванною мутного гасу, у якій завжди відмокав якийсь вузол. На другому поверсі знаходилась побутова кімната, де майстрові поглинали свої тормозки й дрімали. Вузькі залізні сходи, що вели з першого поверху, виключала можливість застати зненацька дрімаючого.