Розділ...

…Рівно об одинадцятій, коли з радіоточки в машбюро напроти почулися звуки виробничої гімнастики, почалася нарада. Її вів один із заступників директора заводу на прізвисько Старий.

Як звичайно, кричав добряче, але ведучий протокол Ханін відверто нудьгував. Він поглядав у вікно, за яким на ослінчиках ледарювали робітники, палили цигарки одну за одною.

Був день зарплати, і довга черга вишикувалася від віконця каси на другому поверсі в іншому крилі будинку до самого під'їзду, де втрачала організованість. Гроші привезли, перерахували й начебто вже видавали.

- Що в тебе перед цехом вода розлита?.. Лєгушев! Пиши пояснювальну! А тобі… - Старий тикнув перстом у заводського головного енергетика, який курирував водопровідників і замовчав, видумуючи кару.

І отут – вибухнуло!

Будинок здригнувся так, що посипалася штукатурка, упав зі стола головуючого графин, звалилися зі стіни портрети двох Іллічів – Володимира й Леоніда, десь бризнуло скло, посипалося із дзенькотом униз. Хтось закричав.

Ханін бачив, як з вікон їдальні, що знаходилася саме під залом засідань, повалив дим.

- Що це?.. - запитав Старий.

- У їдальні щось вибухнуло! - відповів Ханін

Жіночий вереск, автоматна черга.

- Так у вас отут війна! Лєгушев, що в тебе в цеху відбувається?..

Той уже був біліше крейди:

- Я не знаю…

- Так довідайся!

Унизу – одиночні постріли, знову черга. Усі, хто був у залі засідань спочатку кинулися до вікон, потім висипали в коридор. Відразу в далекому кінці коридору зі сходів з'явилися обсипані штукатуркою вохровці, які були озброєні табельними «Наганами».

- Боєць! Що трапилося?.. - встиг запитати Старий у охоронця.

- Касу! Хтось касу підірвав! - крикнув на ходу той. - Пограбування!

Пробігши по коридору, охоронці зникли на іншій сходовій площадці.

- А чого вони в обхід? - запитав Старий.

- Наскрізного проходу немає з першого по третій поверх, - відповів Ханін. - Тільки отут, на четвертому пройти можна. Ну, і на вулиці пройти можна. Проект такий.

Усередині Ханін похолодів, здогадуючись, чиїх рук ця справа.

Тим часом, вохровці обережно спустилися по сходах. По дорозі заглянули в їдальню: за ще не осілими димом і пилом було чутно, як ридає жінка. На вулиці, ті хто спустилися, зустрілися з іншими бійцями, які обійшли будинок по периметру. Через вікно Ханін по жестикуляції зрозумів: охоронці спантеличені.

- Підвал! - розгорнувши фрамугу, крикнув Ханін, – Через котельню до бомбосховища! Там - підземний перехід у цех!

- Здіймайте тривогу! - розпоряджався за спиною Старий. - Увімкніть сирену. Вони не втечуть із заводу.

Втечуть, - подумав Ханін. - Ці – втечуть…