Пташки співають, квіти пахнуть.

• - Тьома ти спиш?
• - на відміну від тебе я прокидаюся рано, адже молодість не безкінечна.
• - короче, через десять хвилин буду у тебе.

Артем, дев’ятнадцятирічний юнак, нехотя піднявся зі свого теплого ліжка, добряче потягнувся та увімкнув колонку через яку заграв Imagine dragons. По накатанній умився, глянув в зеркало на себе, посміхнувся, бризнув на руку туалетної води, та протер свою колючу голову. У Артема була настільки ідеальна форма голови, що кращої зачіски ніж наголо і вигадати не можна. 

Заваривши еспрессо, в своїй улюбленій гейзерній кавоварці, Артем вийшов на балкон, з якого відкривається чудовий вид на місто Одеса. 

• - ну мені ще довго тебе чекати - Єгор був уже під будинком, від його криків вся вулиця озирнулася в його бік, але здавалося що йому на то все рівно. Артем не поспішаючи спустився вниз.
• - ти брехун, говорив що вже не спиш!
• - я лежав.
• - ну короче, це все не важливо, адже сьогодні перший день травня, і знаєш що це означає!? - Артем ледве помітно махнув головою. - що купа дівчат вийде на свято, скинувши із себе гору важкого непотрібного одягу, ти поглянь яка зараз погода, сонечко світить, вітру немає, все цвіте і пахне, а цей запах, ти знаєш що це за запах?
• - і що ж це за запах? - Єгор на відміну від спокійного і виваженого Артема був енергійним і палким парубком. Вони були друзі, але були різні, як вогонь та вода. І правду говорять, протилежності притягуються. Навіть в одязі. Артем носив сині джинси та джинсову куртку під якою була, біла, сіра або чорна футболка, разом з його зачіскою створювали йому образ брутального чоловіка. Єгор же, навпаки, мав довге волосся, яке він приводив до тями гелем, любив носити кольорові рубашки та окуляри, все це давало йому образ юнака романтика.
• - це запах кохання!
• - кохання?
• - точно так, любов літає в повітрі, розумієш, саме в цей час інстинкти нам підказують, що пора шукати своє кохання.
• - та нє то ти просто на сонці перегрівся.
• - і так, ми зараз йдемо в Стамбульський парк, там краще всього знайомитися з молодими пташками, що сидять попивають лате на банановому молоці, та чекають не подаючи виду юного сокола.
• - тільки давай, ти юний соколе, будеш приземлятися до своїх пташок без мене, я постою в сторонці.

І справді, вздовж дерибасівської вулиці, тягнулося безліч народу, туристичний сезон розпочався.

• - стій! - різко зупинився Єгор - ти це бачиш? - молоді туристочки фотографувалися на фоні порту до якого вела доріжка із тисяч сходинок.
• - бачу, що?
• - пташки прямо по курсу, ти думаєш вони просто так фотографуються? Ні! Це для привернення уваги, таких хижаків як я.
• - а як на мене вони просто фотографуються.
• -  я пішов, а ти як хочеш.

  Артем вирішив не чекати поки його друга відшиють, купив собі флет вайт, та пішов вздовж парку. Ішов він не поспішаючи, розміреним кроком, поглядуючи через плече на море, по якому десь далеко ніби стояв не рухаючись корабель.

Раптом він зупинився, і все навколо стало не важливим. На лавці сиділа  дівчина. В одній руці вона тримала стакан, із якого стирчала трубочка, а в іншій телефон. На фоні інших, вона вирізнялася вишуканістю свого м’ятного брючного костюму, та білими лоферами. Легенький вітерець грався з її каштановим блискучим волоссям, а тонкі промінчики сонця, пробиваючись крізь молоді зелені листочки, лоскотали її ідеально чисте обличчя.   

• - привіт, не проти якщо я сяду поруч? - дівчина була дещо здивована якусь мить, та це швидко минуло, і вона усміхнувшись кивнула головою. Артем сів, закинув ногу на ногу, поставив стакан на коліно, та охопив двома руками - погода сьогодні просто чудесна.
• - так, а то холод уже набрид, сезон морозива і лате можна вважати відкритим - обоє посміхнулися.
• - мене Артем звуть, для друзів Тьома - він протягнув до неї свою руку.
• - мене звати Вероніка, друзі звуть Ніка - обидва потиснули руки.
• - я тебе не бачив тут раніше, ти на відпочинку.
• - я навчаюсь тут уже рік як, скоро екзамени, і якщо чесно, голова уже обертом, вирішила прогулятися, а ти?.
• - а я теж вирішив прогулятися.
• - чому один?
• - люблю гуляти сам, думати про життя, милуватися морем, ти знаєш, я завжди був романтиком.
• - ти серйозно? В наш час це рідкість, більшість хлопців лише з одним на умі.
• - так я знаю, всі мої друзі з мене сміються, а от я однолюб, хочу знайти одну єдину - Ніка посміхалася, тактика Артема була стара як світ, змусити дівчину довіряти йому, лише довіряючи дівчина може відкритися, і тоді Артем переходить до наступного єтапу -  расставляючи свої тенета, із яких ще жодна жертва, не зуміла вибратися. Та був один нюанс, і ім’я його Єгор, який був десь неподалік. Лише він міг завадити Артему у його стратегії. Йому потрібно було змінити локацію, потрібно було місце, де Єгор їм не завадить. - як щодо прогулятись?
• - та я не надовго вийшла, скоро йтиму до дому.
• - тоді може завтра зустрінемось, я пригощаю - Ніка погодилася, вони обмінялися телефонами, після чого Артем поспішив до свого друга, щоб той ненароком не зустрів Ніку. Та біля сходів його вже не було, і поблизу також.

Увечері Єгор таки зателефонував Артему.

• - ти куди зник? Я ходив тебе шукав, ніде не знайшов?
• - а я тебе шукав, думав ти з дівками кудись пішов.
• - та вони взагалі дивні якісь жартів не розуміють.
• - ясно.
• - та я хотів сказати що завтра не зможу вийти, справи з’явилися.
• - ти знаєш я теж хотів тобі подзвонити і сказати що буду зайнятий, дядько попросив допомогти на роботі, ну короче на телефоні.