Глава 1

Глава 1 
Як я втомилась, пари, пари, пари, робота, дім. Ось мій розклад подорожей останній місяць. Ммм, скільки пригод, скільки вражень. Хоча ні, вражень якраз досить. Ех, а я пам'ятаю як раділа закінченню школи, ага думала все рабству капут. Та не тут то було, в універі також рабство процвітає. Та все ж таки краще, тут хоч якась кінцева мета є. Ну в школі яка мета? Закінчити її та не померти, особливо в 11 класі не втопитись в власних сльозах. А тут можна хоча б диплом отримати, що з ним робити далі звісно загадка, але принаймні він буде. Тому вже другий рік йду до свого дипломчику, та закінчення рабства, хоча хто зна, що там далі буде в цьому житті. Хоча пригод хоч якихось хочеться. З друзями в мене не склалось ні в школі, ні у вузі. І там і там є люди з якими можна поспілкуватись й конспект переписати, але то не то. Ех, життя життя, яке ж ти прекрасне. Може хоч в парк сходити? Ато як і те кафе влаштувалась місяць тому, дійсно тільки про роботу й навчання думаю. Хоча хто там про навчання думає, точно на я. Я про мрії свої думаю. Ммм, ось лежишь в теплому ліжечку і мрієш про своє життя. Іноді про майбутнє, про кохання, багатство та безмежне щастя. Іноді про минуле, будуючи зовсім інше життя з тобою в головній ролі, або просто змінюючи якісь певні моменти. Іноді про друзів, там найкращіх у світі подругу, з якими як у фільмах з нетфлікс. Мрії різні бувають, та в них значно краще ніж в реальності. Ось я нещодавно зустріла хлопця, ну прям точно з мрії. Ідеальний, вище за мене можливо занадто вищий з моїм то 155 ну то пережити можна, брюнет і очі такі сірі-сірі, просто вау. А ще він займається спортом, як він тоді бігав мммм, та й прес бана чого говорить. Короче на хлопець, а справжній кінь на тіло принці, тьфу ти, принц на білому коні. Хоча судячи з того що він вважає, що я його довбонута фанатка, яка його переслідує можливо і кінь певного виду. Ну хіба я винна, що ми бачились декілька разів, чисто випадково, справді випадково чесно, і він ловив мене на тому, що я його безбожно розглядаю. Ну блін, то не я то мої очі я не винна. Ну бува у мене таки, що коли бачиш гарну людину на неї хочеться дивитись вічно, і байдуже яких вона статті, навіть якщо це кіт, особливо якщо це кіт. Загалом історія з тим хлопцем не дуже втішна, схоже він не принц моєї історії.
— Ой - щось мої двері самі відчинили, а як так? І чому в моїй квартирі стоїть напів голий чоловік?
— Знов?  
— А, ем що ви робите в моїй квартирі? – щось тут не так, і чорт це той самий хлопець. Нічого не розумію
— Твоїй? – а він явно злий, наврядчи людина в хорошому настрої так би кричала. Та що в біса відбувається
— Відбувається те, що якась неадекватна особа намагалась в зламати МОЮ квартиру, і тепер доводить, що це ЇЇ квартира? –  йой схоже останнє речення я вголос сказала, і схоже тоді він не кричав, ОСЬ ТЕПЕР ВІН КРИЧИТЬ. І що мені робити? – Чекай, це ж ти та ненормальна яка за мною повсюди ходить. То ти тепер і де я живу дізналась? Так все досить я телефоную в поліцію. Хай там вирішують чия це квартира, хто ти в біса така.
— Зачекай, я не розумію...ем, а ти куди
 От же треш, він просто пішов. Навіть не послухав. ЧЕКАЙТЕ, а що він про поліцію говорив? Він же її не викличе правда? Нащо вона нам. А хоча СТОП, це ж моя квартира? Отже правильно поліція, хай їде.  Але якщо я знаю, що квартира моя то чому він впевнений, що вона його? Треш, мій мозок кипить. У мене сьогодні було чотири пари, потім робота, зараз блін пів одинадцятої вечера. Я хочу в душ і своє ліжечко.
— Ти ще тут? Хмм – з роздумів мене витягує чийсь голос 
— Що? – не розумію про, що він 
— Кажу добре, що не втекла.
— Куди? – щось я взагалі туплю
— Та нікуди вже, ходімо будемо копів чекати. – та що ж таке, чому він так впевнений, що це його дім? 
— Та зачекайте ви, я після роботи дуже втомилась і хочу просто в ліжко.
— Якщо ти так хотіла в моє ліжко, можна було знайти інші методи ніж ломитись вночі до мого дому. – про що це він? І чому так дивиться?
— Та це МОЯ квартира, дев'ятий поверх двадцять сьома квартира. З ліфта одразу праворуч. Тому я хочу в СВОЄ ліжко! І я туди потраплю. – ой, а чому він так посміхається, щось мені страшно 
— ТО ЯКОГО БІСА ТИ ЛОМИЛАСЬ В ВІСІМНАДЦЯТУ КВАРТИРУ НА ШОСТОМУ ПОВЕРСІ? – що??? Як не шостому, ну я звичайно не сама розумна людина у світі, але цифри то знаю. А чому в квартирі інші меблі, та дизайн? Чому я це тільки зараз помітила? І чому він тика на щось позаду мене? Я не хочу повертатись. Мені страшно, дуже. — ПОВЕРНИСЬ!!!
 Та що ж так орати то, я не глуха. Ой, ні ні ні ні ні, ну будь ласка ні. Бож як же соромно і страшно, і хочеться плакати, і сховатись, і зникнути. Це дійсно шостий поверх, да як так то? Ну як я так тупонула? Ой а хто це там на ліфті приїхав...
— Доброго вечора , – не добро ой не добрий сьогодні вечір, – це ви поліцію викликали, – ні ні ні, не ми, це не ми, ну будь ласка хай він пожартував, прошу вас хто там є на небі ну будь ласка.
— Так це я викликав, – мене не люблять, схоже ні на землі ні на небі. Час тікати, причому швидко і не помітно, – А ти це куди зібрала?
 Мене зловили, причому так конкретно за руку тримають, хоч би синець не залишився. Та хоча яке мені в біса діло до синяка? Я ЛОМИЛАСЬ в чужу квартиру, і зараз переді мною стоїть ПОЛІЦІЯ, ой мама, мені хана.
— То що у вас трапилось? В чому злочин?
 Та що ж ви не заспокоїтись, який злочин? Нема ніякого злочину, ну переплутала я трохи поверхи, ну з ким не бува. Хотіла ж блін пригод, вражень. На тобі на декілька років вперед вистачить, або ж до кінця життя, особливо якщо воно сьогодні і закінчиться. А судячи по хватці на моїй руці, то погляду сірих очей шансів вибратись з відси неушкодженою в мене дуже мало.
— Ось це дівчина вже декілька тижнів мене переслідує, а сьогодні взагалі намагалась в зламати мою квартиру, – як же хочеться додому і плакати, я не хотіла цього всього, просто в душ і ліжечко.
— Зачекайте. Я його не переслідувала, та я навіть не знаю хто він такий. Ми дійсно бачились декілька разів біля кафе в якому я працюю, та біля цього будинку в якому як з'ясувалося ми обидва живемо. З такою ж впевненістю я можу сказати, що це він мене переслідує. Я дійсно хотіла відкрити його квартиру, але не щоб щось вкрасти чи що він там собі придумав. Я живу в цьому будинку на дев'ятому поверсі, і мабуть в ліфті через втому перепутала поверх. Я живу на декілька поверхів вище, і була впевнена що це моя квартира. Це просто якесь непорозуміння. – як же я втомилась, це ж треба було переплутати поверхи та ще й на нього неадеквата потрапити, мені дуже щастить.
— Так давай у відділку розберемось хто де працює, живе в хто кого переслідує. – ні тільки не відділок, мене батьки уб'ють
— Навіщо нам відділок? Нічого ж кримінального не сталось? Так я помилилась, я вибачаюсь за це. Давайте просто всі підуть додому? Скоро північ, а мені завтра вранці на навчання, та і у вас всіх же є свої справи. Ну будь ласка
— Дівчина, ви намагалися проникнути на чужу територію, це не законно, – але ж не проникла, ну що вони такі дотошні. — Тому зараз ви, та ви чоловіче проїдете з нами до відділу для з'ясування особ та обставин.
— А я то на віщо? – ха, а тому що на треба викликати поліцію на маленьких гарненьких дівчат, бож як це все жахливо. Ну принаймні він також ніч проведе в поліцію. Щось на дуже це втішає.