Розділ 22

Вікторія

Готували вечерю ми разом . Це я вам скажу дуже весело і гаряче. Я взяла крісло на коліщатках з кабінету Олега і пересувалася по кухні відштовхуючись від поверхонь.На вечерю я задумала приготувати борщ ,тому що коханий його обожнює.Ну що тут сказати істинний українець .Олег любить їсти ,а я готувати ,тому у нас вийшов прекрасний тандем. Готувати я обожнюю і ,здається ,в мене це непогано виходить.Ну принаймні Олег оцінив .Готувати мене навчила бабуся .Ми з нею були і залишаємося дуже близькі .Їй зараз сімдесят років, але це лише паспорт її видає .Як на свій вік вона ще дуже ефектна дама .Я пам'ятаю, як я  в дитинстві приходила до неї в гості і ми разом готували різні смаколики.

Я доручила Олегу чистити овочі ,а сама зайнялася нарізанням .Я маю одну особливість -люблю їсти сиру картоплю ,чищену і помиту звичайно ж і борошно ,так-так вам не привиділося я їм звичайнісіньке борошно. Олег на початку нашого спільного життя дуже дивувався і навіть спробував ,але після того як пополоскав рот сказав ,що це на любителя.А я, як виявилося ,і є цей любитель.Але він любить мене такою як я є з усіма моїми особливостями.

Коли овочі були почищені і нарізані я взялася до приготування українського борщу .Спочатку у гарячу воду закинула буряк і моркву (потрібно саме у гарячу воду класти буряк  ,щоб борщ був червоним )і  почищену цілу цибулю і лавровий лист для запаху.  Потім ,коли буряк зварився,закинула капусту і картоплю і тоді же чекала поки це все звариться. Згодом додавала сметану ,спеції і вуаля ,борщ готовий.

Олег не давав мені нудьгувати за чеканням.Цілував аж надто гаряче і час очікування проходив дуже швидко. Якось навіть шкода ставало ,коли потрібно було знову повертатися до готування ,бо я цілувалася б з ним вічно .

За нашим гарячим приготуванням борщу  минула година ,а ми й не помітили .І ось ми вже дегустуємо наш витвір мистецтва.Я знаю без слів ,що Олегові подобається ,бо  він аж закочує очі від задоволення .

-я тобі вже  казав ,що в тебе золоті руки ?-спитав мій коханий хірург ,коли доїв все до останньої ложки.

-казав,-у мене завжди усмішка від його компліментів 

-і скажу це тобі ще тисячу разів,бо ти в мене найкраща,але  що слова варті без вчинків ,правда?,-підхопивши мене на руки поніс до спальні. Передчуваю ,що зовсім не казки на ніч читати...

Любі читачі,кінець ще не скоро ,тому чекайте продовження . 

P.S   Скажу вам по секрету,там буде багато любові тепла і ніжності .

З любов'ю ваша Ягода💔🥹