Розділ 21

Виходжу із машини і одразу схиляюся для поцілунку. Цілуватися з нею завжди в кайф .Це як наркотик якийсь , один раз спробуєш і покинути більше не зможеш .

-ти чого?-питає і дивиться на мене своїми зеленими очима в яких вже витає збудження. Я замість відповіді знову пристрасно цілую свою дівчинку і мені байдуже,що ми знаходимося посеред парковки реабілітаційного центру .Поруч з нею я забуваю про все на світі .

-я просто дуже скучив ,кохана ,-кажу ,коли ми вже сидимо в машині .Вона дивиться на мене таким теплим поглядом ,що я невтримуюсь і краду ще один поцілуночок з її вуст .

-давай заїдемо в магазин, хочу спробувати приготувати вечерю .Я думаю ,що якщо взяти високе крісло на коліщатках ,то я зможу переїздити від поверхні до поверхні .Я про таке  таке в книжці читала .

-добре,але в мене є одна умова ,-цілую її крихітну долоньку.

-яка?-з посмішкою.

-ми будемо готувати разом,щоб ти не втомилася ,а то в мене  на тебе ще є плани на вечір ,-хитро підморгую,а вона мило червоніє.Обожнюю її рум'янець.

Цілу дорогу Вікторія розповідала про свої успіхи ,а я радів ,що усмішка знову сяє на її личку .

-і що сьогодні буде готувати моя чарівниця ?Хоча ,я з'їм усе з твоїх золотих рук .

-це звичайно дуже мило ,але сьогодні я буду готувати твою улюблену страву ,-хитро підморгнула мені моя дівчинка.

-борщ,чи що?

-так ,саме його ,-і ми поїхали поміж рядів .

Я бачив як Вікторія себе некомфортно почуває ,коли я її везу позаду ,або коли на неї хтось подивиться. Спочатку я думав ,що з часом вона розслабиться ,але цього не сталося.

-Вік  ,я бачу як тобі не комфортно ,але давай ти спробуєш не звертати увагу на людей .Уяви ,що ми з тобою тут самі .Та й не думаю ,що люди дивляться на тебе з осудом , радше з цікавістю,-я зупинив візок і взявши її обличчя в руки заговорив .

-вибач ,я просто не можу звикнути до того ,що я на візку і мені ніяково .Якщо тобі соромно зі мною ходити то давай повернемося додому,-поки вона говорила цю маячню на її очах з'явилися сльози.

-дурненька моя ,-я міцно обійняв її і в маківку промовив- ,мені не соромно з тобою ходити я за тебе хвилююся ,-поки я говорив вона схлипнула в мене на плечі ,-ну все,не плач ,давай ми продовжимо наші закупи ,а якщо тобі буде некомфортно ми повернемося у машину ,а на вечерю підемо в ресторан .Добре?

У відповідь мені був лише кивок голови і міцні - міцні обійми .Я повитирав великим пальцем її сльози і ми продовжили наш шлях .Віка більше не нервувала ,а навіть сміялася з моїх жартів ,якими я намагався її розвеселити. 

Додому ми повернулися втомлені ,але щасливі. Провівши годинку в теплих обіймах коханої ,я пішов розкладати продукти до холодильника ,а Віка ще дрімала на у спальні. Поки я розкладав продукти за своїми думками навіть не помітив ,що в кухні я не сам. З думок мене вирвали обійми ,які скували мої стегна ,я від несподіванки аж здригнувся ,а потім знизу почувся винний голос Віки .

-вибач,я не хотіла тебе налякати ,-і руки зникли з моїх стегон .

-ти мене не налякала ,я просто не очікував ,-обернувся до неї і піднявши на руки посадив на стільницю,потім поцілував носик .На мій жест вона мило посміхнулася і потягнулася за поцілунком .Я обожнюю коли вона бере ініціативу в свої руки .За її спокійною натурою ховається гаряча дівчинка ,яка готова до експериментів  .

-ммм,сонце ,давай припинимо ,а то десерт буде швидше ніж основна страва ,-говорю ,ледь відірвавшись від її медових уст .І знову посміхаюся її звичному рум'янцю.Ми вже давно вечорами казочки не читаємо ,але вона все одно соромиться ,коли я відверто натякаю на інтим.І це, мушу сказати ,я люблю найбільше.