Розділ 14

Моя Вікторія...

В неї були зламані обидві ноги і струс мозку ,потрібна була операція .Якщо не прооперувати то моя дівчинка не зможе ходити .Я рвався в операційну ,але мені оперувати не дозволили ,тому я викликав знайомого хірурга ,ми навчалися разом і я йому довіряю як нікому. 

-я зроблю все можливе,щоб вона могла ходити ,-поплескав мене по плечу друг і пішов готуватися до операції.

Я просто сидів під дверима операційної ,і старався на збожеволіти .Дурні думки про те ,що вона не зможе ходити лізли в голову ,але вона сильна і я зроблю неможливе ,щоб їй допомогти.

Операція тривала дві години і нарешті до мене вийшов Андрій і сповістив ,що операція пройшла успішно і після довгої реабілітації вона буде ходити .

Від наркозу вона відходила довго ,весь час я був біля неї і тримав її долоньку Мені здавалося , що минула вічність поки вона відкрила очі.Я задрімав на кріслі біля її ліжка .

-води ,-прохрипіла вона чим витягла мене зі сну.

-ти прокинулася , сонечко, як я хвилювався більше ніколи так не лякай ,-я покривав поцілунками її миле личко і  руки.

Потім вона випила води і знову заснула , а я вирішив подзвонити до мами .Мені зараз як ніколи потрібна була підтримка рідненької .Розповівши  їй усе із самого початку .Як зустрів дівчину і закохався як хлопчисько і про те що сталося вчора .Спочатку я отримав  на горіхи, бо не сказав раніше про наявність дівчини в моєму холостяцькому житті,але це все вона не зі злості .Вона просто хоче для мене щастя .Мама мене підтримала і сказала ,що зварить бульйону і приїде провідати майбутню невістку .

Моя мама неймовірна жінка .

Вже за годину приїхала моя мама і відправила мене відсиплятися ,а сама пообіцяла побути з Вікою.