5

Боже,як тут гарно,цей смерековий ліс це просто зимня дитяча казочка! Таке відчуття ,що ти й справді в якійсь казковій країні ,з таким казковим лісом де можливо є ельфи,феї та єдинороги наприклад! Так розумію ,що це все тільки мої фантазії,але дивлячись на цей ліс ти ніби й дійсно поринаєш у казку. Добиралися ми три кілометри до нашого будиночка  спочатку пішки ,бо ми не встигли на автобус ,таксі теж не було ,тож пройшовши половину шляху  нас підібрав добрий дядечко Василь -він місцевий . Їхав до дому  з базару  ,тут кожен бізнесмен, бо здає хатинку ,має кафе,або відпочинкові бази,бо каже якось треба заробляти ! Розповім нам ,що до чого. Сказав заходити до його кафе,але щось коли запитав де ми поселились здивувався та сказав ,якщо виникнуть проблеми обов'язково дзвонити і дав свою візитку. Ми усміхнулись  і подякували дядьку Василю, запропонували гроші ,але він відмовився,а  потім вийшли і пішли  до будиночків, які здавалися. Зайшовши  до будиночку схожого  як і всі тут ,але  з однією відмінною "адміністрація" ми дали свої документи. Та нам сказали ,що за моєю фамілією ніхто не замовляв і що зараз ми навряд знайдемо десь вільні місця. Боже , та що ж це таке!  Ми ж вияснили усе,  знайшли мій номер,але замовлення вони не записали, вибачилися,відали гроші ,які я скидала на перед і все нічим більше допомогти не можуть! А що ж тепер нам робити? Нам дали безкоштовну карту, де знаходяться всі інші бази ,готелі.  Проходивши цілий день ми так нічого й не знайшли.

-Алісо ,може подзвонимо дядьку Василю ,можливо він нам щось підкаже!

-Це тільки в крайньому випадку! Навіщо людину навантажувати! 

-Але ж ,ми й так обійшли все! Алісо! Вже темно ,й нам не має куди йти!

-Ну добре! 

Привітавшись ,ще раз з дядьком Василем ,ми розповіли про наші справи і попросили допомоги ! Через півгодини , він був на місці,людина відгукнулась і це приємно!  Він завіз нас до свого кафе "Колиба дядька Василя" ,там з його дружиною  познайомились! Ярина ,гарна господиня і хороша людина  ,також їхня донька Василина. Чуйні люди ,сказали ,що допоможуть вирішити проблему ,але ж і ми з подругою вирішили відплатити . Людей дуже багато і ми вирішили допомогти там де треба наші руки.  Через тиждень Різдво ,а потім Новий рік ,ще ж я пам'ятаю хлопці розповідали про змагання на лижах .  Так хочеться навчитись кататися на лижах,скільки з батьками їздила так і не навчилась.  Нам виділили кабінет господаря колиби в ньому були по обидві сторони диванчики. Дякувати ,Господу  ми в теплі та під захистом  ,а далі будемо шукати знов собі житло...