2

Олег чекав мене в кафе і вже був не в настрої ,бо я запізнювалась  на п'ятнадцять хвилин. Розуміла ,що зараз буде довго злитись і вказувати мені на мої недоліки! Та я ж не навмисно! Так, мабуть  я довго кручусь ,потім не встигаю,стараюсь встигнути і все одно запізнююсь! Я думаю ,що я не одна така і мені стає легше,але все таки я розумію ,що це мій мінус! Підходжу до столика за яким сидить мій хлопець і першою вітаюсь,вибачаюсь за спізнення.

-Привіт Алісо,я не розумію ,як ти щоразу вибачаєшся за спізнення і потім знову спізнюєшся?! Добре,ти щось замовиш собі? 

До нас підходить офіціант і я замовляю собі каву і все,а далі дивлюсь на нього і чекаю подальшої розмови.

-Алісо,ми вже разом дуже давно і ...

Він замовкає,йому дзвонить телефон він вибачається та йде говорити з кимось по телефону. Я трохи здивована його поведінкою ,але ж я зараз почую щось гарне !  Бо продовження цих слів може бути і...  І я хочу ,щоб ти стала моєю дружиною! Ти згодна? 

-То ж про, що це я... А так, ми вже разом дуже давно і я хотів би розлучитись! Ти розумієш в мене є інша дівчина і я її кохаю!...

-Що? Що ти таке кажеш! Це якийсь жарт?

-Ні,не жарт! І не треба істерик! Це ні до чого,ми давно один до одного вже не відчуваємо тих емоцій! 

-Їх не буде ,не переймайся! Бувай! 

Встала та пішла з гордо піднятою головою!  Ну то ж не ревіти при ньому, бо мої мрії він зруйнував! То ж іду в перед і очі наповнюються сльозами і коли відкриваю двері кафе вже нікого і нічого не помічаю бо сльози ллються з очей. Одразу не помічаю ,що зіштовхують з кимось і перше ,що до літає до мого мозку,це запах його парфумів. А запах цей доволі знайомий ,щось родом з дитинства! Запах сирої землі та хвої, можливо цитрусові нотки й одразу пригадується, як дідусь приносив з лісу ялинку . Вона теж пахло хвоєю і лісом. Він дає мені паперову хустинку і запитує чи потрібна допомога? Я відмовляюсь і коли витираю очі хустинкою ,то розумію що біля мене нікого не має...