VII. ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

Ранок Айя зустріла у власному ліжку повністю оголеною та щедро обмащеною якимось прозорим, холодним слизом. Наглядальниця Ліні веліла лежати, сповістивши, що триденний сон гарно вплинув на колір її обличчя.

– Три доби? Але ж хотіла я… О ні, Аспер!

– Син омі Припортального просив передати послання. Бо відбуватиме тепер період тиші й самостійно не зможе мовити тобі все чого бажає. Прочитаєш ти його, коли омиєш тіло від слизового шару.

– Що це на мені?

– Тіло твоє обпечене водами Зоряного Водоспаду покривалося виразками. Благо, знаю я де водяться слизні водяного краю, тому ліків довго шукати не довелося

– Це оті товстопузі і довгі? О-о-о! – Прикривши пересушені губи руками дівчина ледь зрозуміло додала: – Здається, мене нудить.

– Май повагу до дивних істот. Вони порятували тебе, а ти гидуєш.

– Істину мовиш, – тихо відповіла, відганяючи огиду, яка міцно стискала її шлунок. Помовчавши якийсь час у спостереженнях за наглядальницею, котра розправляла квіти на стінах, Айя ще раз окинула поглядом власне тіло, що мало незвичні форми, які не відразу під грубим слизовим шаром вдалося помітити. –  Що сталося з тілом моїм, Ліні? Груди, звідки вони такі узялися?

Поява натяку на груди продовжилася спогляданням на видовжені кінцівки, округлі стегна та дещо довше волосся, що змінило колір на кілька тонів тепліше.

– Зоряні води зробили це з тобою.

– Амока заради, не очікувала, що почну здорослішати так швидко.

– Був ще час до змін таких, та це не привід тепер не приймати їх.

– Може й так. Чого тепер думати про це? Скажи краще, чи є можливість побачитися востаннє з Аспером?

– Те що донька ти своїх батьків робить тебе поважною особою, а не всесильною. Син омі Айбеста відбув на навчання і порушувати даних хід подій ніхто не в силі. Ходи до Місячного Озера, омийся як слід. Одяг уже там. Чекає на тебе наставниця Бефіна й перший повноцінний урок. Та перед цим зайди до Всематері на розмову. Айє, прошу не роби більше дурниць, бо всеосяжна доброта Гаайї надто підірвана подіями поза Землекраєм. Не варто випробовувати її любов.

– А що поза краєм нашим діється?

– Не наша справа, ходи омиватися.

Айя доволі важко сприйняла новину про навчання Аспера. Невідомі емоцій схожі на буденний, легкий смуток, оповили її єство і були значно глибшими ніж зазвичай, маючи присмак болю й чорної порожнечі, що глушила сприйняття навколишнього світу. Що таке біль вседочка не взнала до відвідування зоряних вод та тепер це відчуття було не переплутати.

Жителі Землекраю фактично не знали, що таке біль фізичний, чи емоційний. Не відали, бо проживаючи в гармонії і достатку мали чисті душі та міцні тіла. Коли наставав жінці час вродження дитяти існували трави і слова, що не давали тілові відчувати страху, а отже й болю. Випадки з пізнання болю були виключенням для усіх чоловіків  перед піднесенням дару вседочкам в Особливий День та у день їх Здорослішання. Фізичні муки, при проходженні випробувань не затиралися знеболювальними травами, щоб чоловік мав змогу продемонструвати свої чисті наміри та готовність пожертвувати собою заради наре́ченої.

Не новиною ця емоція також була для мешканців Міста Смертних Емоцій, де вони працювали з почуттями смертних та знали добре словесний опис цього явища і Міста Чотирьох Стихій, які були наближені до інших трьох стихійних королівств, де емоції останнім часом бурлили, через недбальство королівських осіб і обмежене втручання Всебатьків у справи тих стихійних земель.

Надлишкові негативні емоції в стихійних краях призводили до проблем із Всебалансом. Вирішити їх швидко могла лиш щедра рука та нескінченно світле серце Гаайї. Бо єдина вона була вхожа на усі стихійні землі і могла розвіювати Туманний Вирій, який навіював той самий негатив, точніше згущував його, спонукаючи люд до пізнання больових відчуттів різного напряму. Все працювало злагоджено, доки деякі правлячі родини не впровадили надмірну автономність своїх країв, перетворивши їх на закриті королівства. Підкорені Вирієм королі іноді чинили дикі свавілля й не зважали на прояви туманних настроїв у суспільстві. Тому жителі таких королівств, як Вогненне і Водне залишилися на самоконтролі й посиленому словотворі Всебатька Гая про очищення земель їхніх. Вітряне Королівство мало мудрого правителя, якого змінила не менш мудра дочка його, а понівеченні туманом зазнали кари, чи лікування. Всебатьки могли не турбуватися про долю його та цілком довіряти новій Королеві Вітрів.

Хитрити, але не брехати; бути помірно спокійними, розсудливими, смиренними, мудрими і обачними, чуйними та доброзичливими; знати легкий смуток, але не істинний сум; дотримуватися дисципліни задля всезагального порядку, не пригнічуючи власної волі при цьому, бо порядок абсолютно природно вписується у спосіб існування – такі риси характеризували цілісного, дорослого стихійника чистого від впливу Туманного Вирію. Деяке бунтарство часто було присутнє у молоді під час пошуку свого місця у житті, та воно не мало руйнівних масштабів і стишувалося ближче до Дня Здорослішання.

Емоційний контроль та контроль над власними діями заповідувався усім стихійникам в усіх світах. Але найчистішим осередком, що неухильно дотримувався усіх канонів чистоти духу залишався Землекрай, а точніше Всесад Землекраю, де Всеродина й землелюд, що опікувався ними, мали абсолютно високий інтелектуальний розвиток і чистоту вібрацій розуму. Чесноти Всебатьків ширилися на кілометри так чи інакше очищаючи чуттєвий простір довкола. Хоч останнім часом Туманний Вирій зумів дістатися і цих блаженних земель, псуючи загальну картину радості життя.