9. Маргарита

  «Не знаю, що тобі наплела Діана, але що б вона не сказала – неправда», - відписую Дані. Нема сенсу вдаватися до подробиць та виправдань у переписці, тим паче статус абонента сповіщає про те, що він казна-де. Статус не змінюється і після першої, другої та навіть останньої пари, а моє повідомлення так і залишається непрочитаним.

  Починаю вже трошечки хвилюватись. Він що, мене ігнорує? Підійшла б особисто та побалакала, але за весь день ми більше жодного разу не перетинаємося. Гаразд, вдома зустрінемося та поговоримо. Їду туди двома маршрутками з пересадкою, сподіваючись, що Данило давно вже приїхав й обідає.

  Проте окрім тьоті Жанни в будинку Ткаченків нікого не виявляю. Навіть наважуюся зазирнути в кімнату до Дані, пересвідчуючись, що його там нема.

  Перевіряю телефон, - там все без змін. Якось не надто приємно виходить… Невже ми повертаємося до старих стосунків, і тепер знов вороги?

  Швидко обідаю, не відчуваючи смаку страв, над якими старалася тьотя Жанна. Неприємний тягар на душі пригнічує собою все, в тому числі здатність насолоджуватися їжею.

- Що ж ти, як пташечка, крихти подзьобала і наїлася? – дивується хатня робітниця.

- Вибачте, все дуже смачно, але зараз нема апетиту, - стомлено посміхаюся їй. – А ще попереду тренування, не хочеться переїдати, - встаю з-за столу, несучи тарілку до умивальника, аби помити, проте жінка мене зупиняє.

- Завантажу в посудомийку, - забирає з моїх рук посуд.

  Зазвичай я наполягаю на допомозі, але сьогодні не маю на неї наснаги, - настрій нижче плінтусу. Плекаю надію, що півтори години танців зможуть мене розрадити.

  Приїжджаю до клубу, де мене зустрічає Валя. Вона розповідає, що Артурчик учора після тренування наївся маринованих мідій, які купив з рук у тітки, що продає усілякі корейські закуски.

- Добре, що обійшлося без госпіталізації, - підсумовує сестра мого друга.

- Жесть... Сподіваюся, завтра йому буде краще.

- Я теж на це сподіваюся. Шкода, що сьогодні він зовсім не в формі, бо я думала вас двох трошки розважити, - змовницьки рухає бровами, натякаючи на щось цікавеньке.

- Тобто, тепер без Артурчика я в прольоті?

- В прольоті він, а не ти, - знову цей багатозначний погляд.

- Я в передчутті! Що ж це за розвага така?

- Дещо для натхнення та підняття настрою, - підморгує. - Ти ж можеш трохи затриматися після тренування?

- Мабуть, - знизую плечима. Підняття настрою – саме те, що мені необхідно. Попереджу хрещену, щоб не хвилювалася та й усе.

  Валя дивиться на годинника.

- У тебе є дві години на тренування.

- Чудово.

  Як раз збиралася надолужити втрачене. Швиденько перевдягаюся та беруся за справу.

  Без Артурчика тренуватися не так весело, проте з’являється можливість сконцентруватися на собі та своїх відчуттях. Неприємне тягуче почуття, що зародилося через образу Данила, й ніяк мене не полишає, спонукає виплеснути емоції через танець. Ось чого мені не вистачало! Трошки болю всередині і одразу ж з’являється сенс, а разом з ним драматизм в номері.

  Пісня “The death of peace of mind” Bad Omens ідеально для цього підходить. Здається, з треком для виступу вирішено.

  За дві години повністю вибудовую номер. Залишиться лише його відшліфувати та довести до ідеалу трюки, аби вони чітко лягали під музику. Найскладніші я залишила для кульмінації на кінець, останнім поставивши зрив з найвищої точки пілону. Уф, це найефектніший елемент, проте найболючіший, - появи нових синців не уникнути. Проте мені байдуже. Я настільки задоволена тим, що нарешті створила крутий цілісний номер, що готова відпрацьовувати його хоч до ранку.

- Риточко, ти тренуєшся вже дві з половиною години, - в залі з’являється Валя.

- Ой, вибач, - вигукую, висячи вниз головою на одній нозі. Перевертаюся, завершуючи ланцюжок трюків. – Втратила лік часу, -  «падаю» згори вниз, затримуючись в останній момент, майже біля самої підлоги, стегнами, міцно стискаючи ними пілон.

- Фух, - Валя театрально хапається за серце. – Якби мій шоу-балет таке виробляв, то я б вже посивіла!

  Дійсно, між стриптизом біля пілону та полденсом є величезна різниця. Дивно, що більшість людей чомусь цього не розуміють. Втім Валя дещо перебільшує, – якщо дотримуватися техніки виконання трюків, то вони цілком безпечні для життя та здоров’я. 

- Та годі тобі, - сміюся. Не зважаючи на виснажливе тренування, відчуваю неймовірний прилив енергії. От що значить добряче потанцювати.

- Йди швиденько перевдягайся, - керівниця шоу-балету злегка плескає мене по сідницям, коли спускаюсь зі сцени. – Інакше проґавиш найцікавіше.

  Та що ж там таке? Поспішаю виконати вказівку, перед тим зазирнувши у душ, що облаштований у гримерці. Зазвичай ним не користуюся, а миюся вдома. Проте сьогодні неабияк спітніла, неприємно вдягати чистий одяг на таке брудне тіло.

  Саме завершую перевдягання, натягуючи через голову спортивну кофтинку, коли до гримерки зазирає Валя.

- Ти готова? – питає вона, випромінюючи радісне емоційне збудження.