Розділ другий

Я довго ходив цими зруйнованими вуличками шукаючи води. Лише каміння, цегла, розкидані уламки від будинків. Під ногами хрустіло скло, і я подякував тому хто відправив мене сюди разом з взуттям. Небо почало звужуватися утворюючи сірі хмари, що заповнювали весь простір та перекрили яскраве сонце своєю похмурістю. На дворі добряче стемніло тому я вирушив на пошуки тимчасового прихистку. Мою увагу привернула багатоповерхівка, що мала дивну форму. Вона була широкою, але порівнюючи з іншими не висока. Біля неї стояли ще двоє будинків з лівої та правої сторони. Оглянувши можливі входи в приміщення нічого не знайшов окрім вибитих дір у стінах. Небо ставало чорним, затяжним, це дало знак швидше рухатися далі. Дощ міг піти в усяку секунду, а за дощем й блискавка. По фасаду будівель плелися в'юнкі рослини різних кольорів. Мої ноги чіплялися за будь-який камінець, а руки міцно трималися за рослини. Дібравшись до третього поверху перечепив ліву ногу якою намацав тверду бетонну поверхню. Якраз, коли я повністю забрався в невелике приміщення в небі засяяло фіолетовим блиском, а потім відбилося різке грюкання об землю. Підійшов до краю обриву простягнув руки, щоб відчути прохолодну вологість дощу. Мокрими пальцями провів по своєму білому волоссю та рум'яному обличчю. Від нічного холоду ділянки тіла вкрилися сиротами, вітер був настільки сильний, що спальний мішок майже не зігрівав. Заплющивши очі я бачив себе маленького, що тікав від рук жінки зі світлим волоссям, а потім пітьма. Коли тіло нарешті заспокоїлося, а повіки стали вогкими, якийсь звук привернув мою увагу; крап, крап, крап. Купу крапель, що б'ються одна з одною. Я сперся на одне плече, прижмурившись придивився в сусідній будинок, щось світилося так ніби кольори передавали різні відтінки: Рожевий, жовтий, голубий, і здається прозорий. Бистро вибравшись зі спального місця поспішив до сусіднього дому та не дарма. Яскраві ранкові промені освітлили кімнату посеред якої знаходився басейн, який схоже ріс у цьому місці з дитинства. Біля басейну лежали квіти, скло, але вода залишалася прозорою майже кристальною. Я дістав з рюкзака пляшку і швидкими рухами набирав воду. Наповнену водою пляшку засунув назад у кишеню, а сам жадібно ковтав зі своєї долоні воду — як вперше.
В далечі з'явився якийсь шум. Я напружив та вирівняв своє тіло і побіг назад у свою схованку. Вона була не тільки дивною за формою, а й гарною, для огляду території. Спальний мішок склав та поклав у великий відділ рюкзака. 
Через декілька хвилин я добіг та заліз у свій тимчасовий дім. Животом притулився до холодного бетону, почав вдивлятися в дальність. Щось відбувається я це точно знав. Оглянувшись, підхопив камінець й попрямував довіривши лише своїй інтуїції.