Розділ перший

Раптом клітка зупинилася. Я залишався на своєму місці боячись виглянути куди вона мене привела. Чиясь рука схопилася за решітку та різко потягнула на себе, що змусило вузьке приміщення залитися сонячним світлом. Коли я піднявся на п'ятки, біля моїх ніг впав рюкзак, а потім світло зникло. Клітка почала рухатися, і я знову повалився на землю. Рюкзак був темно синього кольору майже чорний, дві змійки. Одна для більшого відділення, а інша для меншого. В більшому лежала: пуста пластикова пляшка, сирники, дві сигарети, невеличкий шматочок сиру та спальний мішок. Хоч я і не курив, але сирники ніколи не будуть зайвими. Не знаю де я опинюсь, але потрібно відразу знайти озеро і набрати води. Залізна конструкція почала сповільнятися, що дало натяк готуватися до зупинки. Рюкзак накинув на плече, а сам став рівно, ноги розташував на ширині плечей, а руку притулив до решітки, щоб відразу вибратися. Задерши голову помітив мотузку на якій висів сам контейнер, оглянувши його з'явилася ідея. Мої ноги перебирали по тонкій решітці так ніби лазили по таких місцях завжди. Я заліз на початок клітки й розташував руки, як пташка, щоб тримати рівновагу. Нога посунулася на пару міліметрів далі, що я мало не втратив рівновагу в голові запульсувало, тіло кинулося в жар, але мені було потрібно йти далі. Клітка зупинилася. Я на мить завагався, а тоді побіг, вибив бляху, що відокремлювала мене від реального світу. Людей поряд не було тільки яскраве сонце, що засвітлювало кожну ділянку палким вогнем. Вибравшись з цього жахливого приміщення почав вдивлятися, то була звичайна яма в якій знаходилася велика залізна конструкція. Нагнувся, обома руками взявся за бляху і закрив ту діру. 
Дихання зупинилося, коли я оглянув своє місце перебування — це було зруйноване місто. Багатоповерхівки стояли без вікон. Машини знаходилися в різних положеннях. Одна перевернута дахом донизу. У іншої відкриті дверцята та вибите скло. 

— АУ! — Заволав я у надії, що в цьому місці залишилася жива людина. Але у відповідь тиша. Нікого. Просто тиша.