Одного дня зустрінемось
Пролог
Різкий шум ніби скрипіння незмащеної дитячої гойдалки. Мене перекидає з одного кінця в інший кінець якогось незрозумілого контейнера. Я кудись їду, але не одним напрямком, а низ-верх, верх-низ так було довго близько двох годин моє тіло підкидувалося, переверталося, заставляло ставати на ноги, а потім падати на коліна. М'язи боліли, але я на це не зважав мені хотілося вибратися. Зігнорувавши біль я став на всі свої 177 сантиметра зросту, руки витягнув притулив до тонких решіток і почав тягти в протилежному напрямку від свого тіла. Лоб спотів, пальці рук натерлися, дихання стало не рівне і я впав безсилий. Руками доторкнувся до вух, бо не міг винести цей жахливий скрипучий звук. Я сконцентрувався на своєму важкому диханні відчуваючи, як воно стає спокійним наче звикло до цього кошмарного оточення, коли руки перестали тремтіти, а серце билося у своєму звичайному нормальному ритмі я підняв погляд, щоб оглянути своє оточення. Металева клітка в якій я сиджу не велика приблизно для двох людей, але оглянувши кожну ділянку нікого не було окрім мене. Я пам'ятав своє ім'я мене звали Артур, 23 роки, але більше нічого.
#372 в Детектив/Трилер
#50 в Бойовик
#243 в Фантастика
#59 в Бойова фантастика
Відредаговано: 17.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
