2

У призначений час Артур зайняв столик на верхній терасі ресторану, замовивши легкий ленч, і не пильним, але чіпким поглядом вивчав інших відвідувачів. По відкритому просторі даху розливалося холодне сонячне світло і гулялв пронизливий висотний вітер. Обслуговуючий персонал та офіціанти носили облягаючі термокомбінезони, а в столики та стільці для гостей були вбудовані локальні кліматизатори.

У «Клауд Хай» збиралася солідна публіка, в основному топ-менеджери провідних гравців Глобального Ринку, які за чашкою кави знайомилися та вивчали один одного, обговорювали останні корпоративні байки та плітки, а також активно зливали один одному застарілу та неправдиву інформацію. Жодних ділових чи по-справжньому важливих питань тут не обговорювалося, для таких цілей існувала Башта Переговорів або суперзахищені лінки, але «Клауд Хай» швидко набув статусу свого роду джентльменського клубу. У такій атмосфері було зручно зробити швидкий обмін, не привертаючи увагу на загальному тлі.

Попиваючи каву, поглядаючи по сторонах і прогортаючи планшет новин, Стіл виглядав як типовий корпоративний клерк, у якого видалася вільна хвилинка. Насправді в окремому вікні планшета транслювалася картинка з камер спостереження в тих куточках ресторану, куди не діставав уважний погляд Артура.

В угодах з придбання краденої інформації, ні продавець, ні покупець, зазвичай не знайомі, і впізнають одне одного за заздалегідь обумовленими зовнішніми ознаками, які не були відомі Стілу. Але він знав, як дивитись і на що звертати увагу.

Досвідченим наметаним оком Стіл помітив чоловіка у темному діловому костюмі, що увійшов на нижню терасу та зайняв столик у ряді біля обмежувального екрана, на самому краю даху. Тут же, у вікні планшета промайнув ще один відвідувач, схожий на першого, як брат-близнюк, що одягається у того ж кравця. Колір костюма цього разу був сірий. Обоє зливалися з навколишнім оточенням наче хамелеони, безликі й невиразні.

Насправді, саме їхня безликость і привернула увагу Артура. Зазвичай, людям властива індивідуальність, прояв персональних смаків та переваг, які, так чи інакше, виділяють з натовпу кожну конкретну людину, створюють її власний стиль в одязі, зачісці чи аксесуарах. Але ті двоє, що потрапили в поле зору Артура Стіла, ніби навмисне намагалися злитися із загальною масою і виглядати на її тлі максимально непомітно.

Сірий костюм підійшов до столика темного, привітався, присів. Між ними почалася бесіда, обидва дістали кишенькові планшети і почали щось звіряти по них, не перериваючи розмови. Здавалося б – звичайна зустріч, одна із сотні за сьогоднішній ранок. Але Стіл бачив, як напружені і зосереджені обидва чоловіки, як вони кидають по сторонах короткі швидкі погляди, одночасно стежачи один за одним, і як намагаються якнайшвидше закінчити зустріч, не роблячи при цьому поспішних рухів. За тим столиком біля обмежувального екрану здійснювалася угода, заради якої прийшов і сам Стіл.

Нарешті, Сірий ще раз пробіг поглядом екран свого планшета і задоволено кивнув. Він просто поклав планшет назад у кишеню, піднявся і цілеспрямовано попрямував до виходів з даху, залишивши на столику невеликий бокс, розміром з футляр для наручного годинника. З цього моменту Сірий перестав цікавити Артура: обмін відбувся, гроші було переведено, а чіп із даними перебував у боксі, на столику. Тепер кур'єр у темному костюмі мав доставити посилку своїм босам.

Темний посидів ще хвилину, потім підвівся і, майже недбалим жестом прихопивши зі стільниці бокс, пішов до ліфтів. Стіл відразу поклав кредитну картку на свій стіл, інтерактивна поверхня якого миттєво списала з його рахунку необхідну суму, і попрямував у той же бік. Прозорі колби експрес ліфтів дугою огинали південно-східний парапет даху, найманець та кур'єр підійшли до них майже одночасно, Темний до кабіни №3, Артур – до №8.

Застебнувши піджак на один гудзик і сунувши руки в кишені, Стіл розслаблено спостерігав за кур'єром у третій кабіні, що паралельно ковзала вниз. Експрес ліфти йшли без зупинок до найнижчих рівнів. У міру швидкісного зниження холодні вітри і слаборозріджені шари атмосфери залишилися нагорі, і кабіни опускалися в густе прогріте повітря. Коли вони досягли наземного рівня, температура підскочила до 68 градусів за Фаренгейтом. Третя кабіна продовжила спускатись у підземні рівні вежі.

Стіл заздалегідь натиснув на панелі символ найнижчого підземного поверху, і прикидав, чи не отримав кур'єр доступу до технічних рівнів, розташованих нижче загальнодоступної зони. Але зламувати панель ліфта не довелося. Темний вийшов на мінус другому рівні, у паркувальному вузлі приватного колісного транспорту.

Тут виник сприятливий момент для нейтралізації кур'єра та вилучення чіпа з даними. Насправді Стіл не збирався фізично усувати Темного: чим менше трупів, тим менше слідів. Був потрібний лише випадковий короткий контакт, рукостискання, дружнє поплескування по плечу або необережний стусан ліктем, який вплине на будь-яку вразливу нервову точку, і кур'єр прокинеться через годину-півтори, вже без посилки.

Темний зупинився біля ряду паркувальних терміналів і почав набирати на одному з моніторів команду виклику приватного транспорту. Стіл пішов до нього неквапливим природним кроком. По величезній площі підземного рівня снувала безліч людей – мешканців вежі, власників машин і найнятих шоферів, сервісних техніків та співробітників охорони, безперервно рухався різний колісний транспорт. У постійній рутинній метушні Артур мав намір вирубати кур'єра швидко і буденно, так, щоб будь-якому випадковому свідку тільки здалося б, ніби він допоміг сісти перехожому, що раптово ослаб.