Глава 15. Міс Дора.

Дора йшла за координатами, які їй надала Карла. Її думки вирували, наче буря. Чоловік, що напав на неї кілька хвилин тому, не давав спокою. "Хто він? Чому він напав саме на мене? І чому поводився, як запрограмований робот?" — роздумувала вона, вдивляючись у купи металобрухту довкола. З кожним кроком її роздратованість і тривога тільки зростали.

Вона підняла голову та побачила за кількадесят метрів перед собою Криса, Карлу, Вотена й ще якогось чоловіка. Вони стояли поруч із купами контейнерів і, здавалося, обговорювали щось важливе. Серце Дори закалатало швидше, і вона пришвидшила ходу, а потім перейшла на легкий біг.

— Ви знайшли машину? — запитала вона, трохи важко дихаючи, коли підбігла до групи.

Крис обернувся, показуючи на темний автомобіль.

— Так, це та сама машина. Нам допоміг містер Бен, власник цього звалища, — сказав він, кивнувши на чоловіка, що стояв поряд.

Дора повернула голову до незнайомця. Це був літній чоловік із втомленим, але доброзичливим поглядом. Він протягнув їй руку для привітання.

— Дуже приємно познайомитися, — сказав містер Бен.

— Навзаєм, — відповіла Дора, потиснувши його руку.

Вотен додав:

— Містер Бен справді нам дуже допоміг. Без нього ми б її не знайшли.

Дора перевела погляд на машину. Чорний автомобіль, із характерною царапиною на дверцятах, стояв прямо перед ними.

— Це точно вона? — уточнила вона, нахмурившись.

Крис кивнув:

— Усе збігається. Царапина, модель, колір. І навіть номерний знак, — він нахилився до передньої частини машини, щоб перевірити. — Так, AК 4821 RP, це той самий.

Дора підійшла ближче, уважно розглядаючи машину. Вона провела пальцями по капоту, на якому осів пил.

— Містер Бен, а ви впевнені, що бачили, хто її сюди привіз?

Чоловік кивнув:

— Так, я вже казав Крісу. Це був молодий чоловік: спортивний, не дуже великий, у спортивних штанах із білими смугами та брудній кофті. А ще в нього були великі чорні тунелі в вухах.

Дора замислилася, дивлячись на автомобіль.

— Дуже дивно. Він залишив машину так відкрито. Наче хотів, щоб ми її знайшли. Але чому? Це може бути пастка...

Вона відступила на крок, стискаючи губи.

— Крис, перевір номерні знаки ще раз. А ти, Вотен, підготуй своїх людей. Якщо це пастка, ми маємо бути готовими, — сказала вона, відчуваючи, як її тривога переростає в гостру настороженість.