Глава 5. Міс Дора.

Карла підняла брову, поглянувши на Дору суворим поглядом, у якому змішувалися роздратування й неприхована вимогливість.

— Міс Дора, — промовила вона, трохи нахиляючись уперед і постукуючи пальцями по столу, — ви повинні бути на своєму місці з восьмої ранку. Ви це розумієте?

Дора відчула, як її плечі напружилися. Головний годинник на стіні показував уже майже половину дев'ятої, і вона усвідомлювала, що це вже не перше її запізнення. Навколо неї запанувала напружена тиша. Кріс злегка посміхнувся, але швидко відвів погляд, ніби не бажаючи привертати до себе зайвої уваги. Містер Вотен сидів з кам'яним обличчям, немов спостерігав за виставою, але залишався холодним і незворушним.

— Так, міс Карла, — кивнула Дора, намагаючись зберігати спокійний тон і не виказати напруження у голосі. — Я розумію, і це більше не повториться.

Карла зітхнула, схрестивши руки на грудях, її строгий погляд залишався націленим на Дору.

— Я на це сподіваюся, — відповіла вона, її голос був холодним і відстороненим. — Тут, Дора, серйозна установа, і я очікую від кожного співробітника професіоналізму та відповідальності.

На коротку мить Дора відчула, як у грудях почало наростати роздратування, але вона придушила це почуття, змусивши себе дивитися прямо.

Директор різко обірвав тишу, його голос був гучним і владним, з ноткою нетерпіння:

— Так, досить. Дора, сідайте на своє місце.

Від різкого тону вона ледь помітно здригнулася, але змусила себе зберігати спокійний вираз обличчя. Її серце калатало, а в голові виникали думки, як важко витримувати це напруження, але вона швидко приглушила свої емоції, щоб не виказати слабкість перед колегами.

— Так, добре, — відповіла Дора, кивнувши й стараючись виглядати зосередженою, хоча всередині відчувала хвилю невдоволення.

Вона обійшла стіл і, намагаючись не зустрічатися поглядами з присутніми, повільно опустилася на своє місце. Відчувши холод шкіряного крісла під собою, вона на мить затримала дихання, намагаючись заспокоїтися. Погляди Карли, Кріса й містера Вотена відчувалися як невидимий тягар, що давив їй на плечі, і кожен погляд, здавалося, випробовував її терпіння.

Карла знову повела поглядом по всіх присутніх і промовила з натиском:

— Ми тут зібралися не для того, щоб когось виховувати, а щоб розглянути серйозні питання, які вимагають вашої повної зосередженості.

Кріс кивнув, склавши руки на столі, хоча його обличчя залишалося розслабленим і трохи насмішкуватим. Містер Вотен, як завжди, мовчав, зберігаючи свій холодний вираз, але його пильний погляд був спрямований на Дору, ніби він досі аналізував її поведінку.

Дора, намагаючись не показувати роздратування, повільно видихнула і взяла ручку, щоб підготуватися до записів. Вона знала, що зараз найважливіше залишатися спокійною й не допустити, щоб хтось із них помітив її злість чи приховане невдоволення.