Пролог

Ледь-ледь розплющивши очі під звук будильника, Фейн машинально потягнувся рукою, щоб його вимкнути. Трохи підвівшись, хлопець подивися у вікно. На вулиці була десята ранку. Це було двадцять восьме грудня, тож навіть в такий час було ще досить темно. За вікном, на решітці, висів термометр. «Вже майже новий рік, а температура досі опускається нижче нуля лише вночі. Схоже, зима буде знову теплою», – розмірковував Фейн, одягаючись.

Вийшовши з кімнати, хлопця зустріла його молодша сестра Сара. Їй було дванадцять років і вона вчилася у шостому класі місцевої школи.

– Привіт, – дівчинка вигулькнула з кімнати. На її обличчі сяяла посмішка.

– Ага… – позіхнув Фейн, – і тобі добрий ранок. Щось хороше сталося?

– Канікули ж. Авжеж сталося! В тебе сьогодні екзамени починаються, чи не так? – єхидно підмітила Сара.

– Угу.

– Можеш мені чогось принести смачненького?

– Чого б це?

– Ну… Є… – Сара помітно зайорзала на місці, вигадуючи відмазку. – Будь ласка? – невпевнено відповіла вона.

– Ех… ладно, подивлюсь, – зітхнув хлопець.

– Дякую, я на тебе розраховую! – засміявшись, Сара трохи нахилилася наче дякуючи, після чого одразу чкурнула назад – до кухні.

Фейн трохи посміхнувся – її рухи були досить незграбні.

Хлопець роззирнувся навколо. Він стояв посередині невеличкого холу, що гармонійно з’єднував усі кімнати. Через вікно посередині холу світило тепле, ранкове сонце. Сара чимось активно шурхотіла на кухні. Годинник над прихожою тихо відбивав секунди.

– Чуєш, а де мама? Вже пішла?

– Ага! – крикнула Сара. – На тебе чайник ставити!?

– Ні, я вже поспішаю, тому їсти не буду.

– Щасти! І не забудь про солодке! – вже виходячи з дому почув хлопець. Фейн знову трохи всміхнувся, почувши її голос, що стишувався за дверима. «Добре, що хоч хтось сьогодні в гарному гуморі» – подумав він, крокуючи у напрямку академії.

Сьогодні був перший день екзаменів, але Фейн не дуже нервував. Навчання не становило труднощів, тому й іспити не надто хвилювали хлопця. Ця формальність його більше дратувала. Вийшовши на проспект, який йому треба було перейти, хлопець побачив, що декілька смуг було перекрито. Проспект був майже порожнім – з міста за останній час виїхало досить багато людей, тому навіть перекриття декількох смуг не створювало затору.

Трохи наблизившись, стало зрозуміло, що на перекритій частині дороги лежало три накриті трупи: два – на асфальті, один – на бордюрі. «Схоже, знову ДРГ. Вже друге за місяць. Не розумію, навіщо вони посилають їх так далеко. Шанси пройти сюди й назад неушкодженими практично мізерні…» – обводячи очима місце подій, подумав хлопець. Поряд було лише декілька гільз, усе інше, схоже, забрали військові. Солдати в екзоскелетах уже починали вантажити трупи. Перейшовши через проспект, Фейн побачив ще декілька тіл за рогом будинку. У стіні багатоповерхівки виднілися дірки від куль, а квартира на куті повністю вигоріла. Тхнуло гаром. Навіть на відстані від вікна ще досі віяло теплом. У Фейна ця картина викликала хіба що невелику нервовість – не кожного дня доводиться бачити трупи на вулиці. Під стіною тягнувся невеликий кривавий слід…

Вже п’ять років у Калдорі – країні Фейна – триває війна. П’ять років тому ОРС перейшла кордон з Калдором, неофіційно розпочавши війну. Об’єднаними Республіками Сходу, керує військова хунта, яка вже півстоліття тероризує та завойовує континент. Про ОРС майже нічого невідомо, ні внутрішній лад, навіть керівництво країни – залишається невідомим. З чуток лише відомо, що їх солдати – не люди. Принаймні, вже давно – ні. З заходу від Калдору, знаходиться більш відкрита держава – Західний Вільний Союз. ЗВС досить довго не зважав на ОРС розвиваючи внутрішній лад та підтримаючи активну торгівлю, навіть з ОРС. До поки на сході, куди в них не було доступу, закінчилися союзники. Тому, сорок два роки, ЗВС вирішив підписав пакт про ненапад з ОРС, у якому чітко визначалися кордони впливу цих держав. У цьому пакті Калдор залишався «сірою зоною», або буфером між цими двома країнами. Це підкреслював величезний бар’єр, збудований ЗВС на кордоні, який офіційно називався «оборонний фронтир».

Із початком війни ЗВС запечатала бар’єр, фактично відрізавши Калдор від західної частини континенту. Уряд Калдору, свідомо чи ні, протягом тридцяти років ігнорував будівництво бар’єра. Замість зміцнення оборони держава продовжувала торгувати із ЗВС, фактично занедбавши власне виробництво. Після запечатування Калдор зіткнувся з великими продовольчими проблемами. Їх вдалося побороти лише через два роки.

За ці два роки ОРС окупувала понад половину території Калдора, після чого фронт більш-менш стабілізувався.

Головний корпус, до якого підходив хлопець, являв собою стару чотириповерхову будівлю з дахом із двох скатів. Фасад прикрашали дві колони, що підтримували фронтон, який трохи виступав. У цій же будівлі знаходилася більша частина кабінетів факультету «Оперування Дістрактами», на четвертому курсі якого навчався Фейн. На фронтоні висів новий герб Калдора. Це було таким собі «нагадуванням» про події трирічної давнини.

Закінчивши писати екзамен, Фейн поспішив до виходу з аудиторії. Вийшовши з приміщення, він підійшов до вікна. На вулиці падав сніг.

– Майже Новий рік, а на вулиці ще досить тепло, – пробурмотів Фейн, дивлячись на неспішно падаючі сніжинки, що вже за мить танули. Ранкова думка знову закрутилася в його голові.

– Твоя правда, скоро все це розтане, – пролунало поруч.

Повернувшись на голос, Фейн побачив дівчину трохи нижчу за нього зростом, зі стрункою, але не худою статурою. Колір її короткого волосся змінювався від темного сірого до насиченого, майже мастильного чорного. Одна з прядок обережно прикривала трикутне обличчя зі спокійним, майже застиглим виразом. Вона була одягнена в дівчачий варіант форми академії й стояла біля дверей аудиторії, злегка нахиливши голову – наче з цікавості.