Розділ 2.Відпочинок

Літній відпочинок!

Скажіть мені, чи хоча б один з вас хоч раз не чекав на нього? Я про не просто святковий відпочинок, чи відпочинок вихідного дня. Я про літній відпочинок, коли отримуєте відпустку на роботі чи таку собі відпустку перед продовженням навчання. Забуваєте про усе на світі і занурюєтеся у море, ліс, чи гори! А, можливо, їдете у село до рідних, і занурюєтеся у своє щасливе дитинство. У кожного свій відпочинок. І кожен з вас, я знаю, чекає на нього з нетерпінням.

Оксані та Матвію те жадане літо зробило сюрприз. Такий, якого вони очікували і якого трошки боялися. Та що там сказати, навіть встидалися. У них обох відбулося поповнення у сім’ї. В Оксани з’явився вітчим, а у Матвія ― мачуха. Простішими словами ― дядько Ярослав в Оксани і тітка Валя у Матвія.

Саме так! Ви про все правильно здогадались. Оксанина мама і батько Матвія побралися.

Проблему подальшого, вже спільного проживання, вирішили не без суперечок. Врешті решт, Оксана з мамою переїхали до Матвія та його батька. У них трикімнатна велика квартира. Хоч і без сучасного ремонту, зате в Оксани була окрема кімната.

На сімейній нараді, яка вперше у житті Оксани та Матвія відбувалась за спільної участі їхніх батьків, і без участі Оксаниної сестри Мар’яни та її чоловіка (ті погоджувались на будь яке рішення), квартиру тітки Валі  вирішили здавати в оренду.

― Оксана, я надіюся, що мені не потрібно буде кожної ночі чергувати біля твоїх дверей? ― прошепотіла на вухо дівчині мама, коли нарешті остаточно розібралися з житлом.

― Мам! Перестань! ― Оксана почервоніла і сердито засопіла.

«Ну і навіщо було про це говорити саме зараз?» ― засовалась на кріслі. Зиркнула нишком, чи ніхто не чув маминих слів. З хитрої усмішки Матвія зрозуміла, що чув.

Соромно ж було від того, що мама ніби прочитала її думки.

Через підозри дорослих, Оксана з Матвієм на першій порі спільного життя навіть сторонились одне одного. Жити в одній квартирі з батьками, будучи закоханою парою, виявилося ще тим випробуванням. Суцільний контроль. Постійні невчасні моменти.

― Я усе життя мріяла, щоб ти дивилася, як я цілуюся! ― вигукувала Оксана, коли раптово помічала, що на кухні, крім неї та Матвія, чомусь стоїть мама.

― Тату! Підглядати не можна, ― Матвій червонів не згірше Оксани, коли за цілунком у коридорі їх обох засікав батько.

― Я взагалі то цього не хотіла, ― виправдовувалася мама.

― Яйця курку ніколи ще не навчили,― бурчав тато.

Ще гіршою була зворотна картина, коли Оксана чи Матвій заскакували своїх батьків за обіймами та цілунками.

― Пардон! А що, у вашому віці таке ще роблять? ― Оксана невинно кліпала оченятами.

― Тату! Ну можна було б зачинитися? ― Матвій закочував очі вгору, натякаючи на те, що дуже дивується з недолугості батька і зачиняв двері.

― Оксана! – вигукувала схвильовано мама.

― Стукати тебе не вчили? ― кричав вже у закриті Матвієм двері, батько.

Нарешті розділили територію. В загальних місцях поводили себе стримано. У кімнату один до одного голосно стукали. І потроху в них усіх почало виходити бути справжньою, щасливою сім’єю.

― Я навіть не знаю, чи нормально б сприйняла мамин вибір, якби не зустрічалась із сином того вибору, ― жартувала Оксана, коли ділилась відчуттями ніяковості з Матвієм, ― Якби то був не твій батько, ох і несолодко йому б прийшлося!

― Ти маєш щось проти мого батька? Зверни увагу, що від твоєї відповіді залежить дуже багато! ― Матвій вдавав сердитого.

― Та не маю я нічого проти. Просто дивно, що в нашій сім’ї чоловіків не було, а тут одразу двоє. Не можу звикнути.

― Нас, двох справжніх мужиків, тобі забагато? ― підвів брову.

― Ну, ти перестанеш кепкувати! Бо зараз отримаєш! ― Оксана кинула в Матвія подушкою. Сиділи у неї в кімнаті. Матвій у відповідь загріб Оксану в міцні обійми і почав лоскотати. Оксана реготала до сліз. Аж просити почала, щоб перестав. Матвій почув, зупинився, поцілував кінчик Оксаниного носа. Продовжив розмову:

― А мені добре, що у мого тата є твоя мама. І у мене вона знову є,― Матвій мовив це з раптовим сумом у голосі, тяжко зітхнув. Оксана здогадалась, що він думає зараз про свою маму. Так і було. Подумки дівчина подякувала йому за ці слова. Огорнувши руками, ніжно поцілувала:

― І те, що ти у мене є, теж добре. Взагалі, це найкраще, що могло зі мною статися,― міцніше пригорнулася.

Ось так і зживалися укупці. Притиралися потихеньку одне до одного. Потроху між Оксаною та Матвієм все стало на свої місця. Навіть про секс між собою поговорили і заздалегідь узгодили, що з ним спішити не будуть. Чи станеться він у них тільки після весілля, не були надто впевнені. Однак найближчим часом, вирішили, що таки точно  без нього витримають. До всього потрібно бути готовим.

І майже не порушували свого рішення. Бо без пестощів таки не обходилось. Їм добре було вдвох. Не соромились. Ні одне одного, ні власних тіл. Жартували і шепотіли ніжності. Або обіймались і просто мовчали. Звичайно ж, коли батьків поряд не було.

От розповідаю вам, і гадаю, що у цьому світі знову сталося чудо. Дві половинки знайшли одне одного. Як не складеш їх, а виходило одне ціле. Хіба це не прекрасно? Та щось я відволікаюсь від розповіді. Продовжую...