Розділ 4. Легковажність і ціль

Після усіх урочистостей  і вітань, дівчата теж зібрались до Оксани у лікарню. Не знали, що Матвій їх випередив.

Коли,  з  веселим  сміхом наввипередки,  заскочили у палату, то реакція на Матвія у кожної  була неоднозначною.

Ніхто, ні Аліна, ні Настя з Вікою, ні Андріяна ще  не знали, що Матвій з Оксаною помирився. Аліна оцінила ситуацію скоріше за всіх. Побачила руку з медом на тумбі, Оксанину руку в Матвієвій руці:

― Це що, ти вичавив з нашої бджоли останні соки? Оксана, ти ще жива? ― драматично вигукнула.

Дівчата пирхнули.

― Аліна, вистава вже  закінчилась, не перегравай, ― буркнув Матвій. Йому ніяково чомусь було перед однокласницями. Не чекав їх тут бачити сьогодні. Хлопець  і раніше з подругами Оксани особливо не спілкувався, а зараз ― і поготів не мав тем для розмов.

― Хто б казав? Сам чого ще у костюмі? Приріс він до тебе, чи що? ― в Аліну взяла злість. Стільки дурниць наговорити Оксані, а тепер сидить он. За ручку, бачте, тримає.

Дівчина ще й з іншої причини сердилась.  І не з однієї, а з декількох. По перше, від ранку майже нічого не їла. А що з’їла похапцем у їдальні, куди пішла з Андріяною  і Вікою,  того одразу ж  вже звичним способом позбулася. Тепер лиш воду пила, від якої її вже нудило природно.

По друге, в тому, що Оксана помирилася з Матвієм ніякої користі для Аліни не було. Ті двоє знову будуть голуб’ятами, яким ніхто не потрібен. Настя і Віка ― нерозлучний тандем. А Андріяна з тим своїм Романом. Та й взагалі, скільки вони з дівчатами дружать, а  Аліні чомусь найменше хотілося тісного спілкування саме з Андріяною. Відчувала у ній якусь зверхність, чи що.

Аліна знову залишалася сама із собою. Це пригнічувало піднесений успішною виставою настрій.

Матвій підвівся і незграбно попрощався з Оксаною. Не хотів від неї йти зараз, але ж не сидітиме і не буде вислуховувати дівчачі теревені. Хай потішаться.

― Що, не хочеш послухати, як ти налажав? ― дзвеніла сміхом Віка.

― Та ні, ви вже якось без мене тут, ― усміхнувся.

Дівчата шумно попрощались з хлопцем. Тоді обсіли Оксанине ліжко.

― Обережно, нога! ― скривилася Оксана.

― О, а я думаю, на що як так зручно оперлася, ― Настя невинно  закліпала очима.  У  палаті вибухнув регіт.

Андріяна вхопила банку з медом. Подивилася на імпровізовану етикетку:

― Ой, як романтично! Це Матвій тобі приніс? Можна,  я спробую? Так люблю  мед, ― вхопила Оксанине горнятко з тумби й накидала туди трохи меду. Зі смаком почала облизувати ложку.

Аліна, щоб не дивитися, як Андріяна їсть, швидко почала розповідати, що сталося з Матвієм. Всього лиш на всього, сів на Жабу у рукавичці. Настя, що і була тією жабою, верескнула, Матвій підскочив, штовхнув макет і той з гуркотом завалився. Перед малечею постала картина «рукавичка з середини».

Добре, що Іван виправив ситуацію. Оголосив, що готель рукавичка на плановий ремонт стає. Дітискам сподобалося.

 ― Ми взагалі так шкодуємо, що тебе не було.

Наввипередки розпитували, як у них з Матвієм так вийшло, що вони помирилися.  І Оксана розказала. Була настільки щаслива що хотілося кричати на увесь світ. Дівчата тільки охали та ахали. Віка з Настькою розкололися, що вони замутили з якимись близнюками з коледжу.  Андріяна мовчала лиш загадково усміхалася. Не дивилася на дівчат, потупивши очі, уважно вишкрібала залишки меду з горнятка.  Усім своїм виглядом показувала, що у стосунках  з хлопцями вона дівчатам спокійно фору дасть. Одна Аліна знову нервувала. Їй не було що розказати. Не витримала:

― Я теж меду хочу. Можна? ―  вхопила Андріянине горнятко і з банки переклала у нього дві добрих ложки меду. Поки дівчата ділились першим досвідом у стосунках, вона мовчки їла мед. Відчула, що почало нудити ще більше, але вже не могла зупинитися. Коли з’їла, сиділа вся аж зелена. Тоді не витримала.

― Ой, мені щось зле, дівки. Оксан, а де тут туалет? ― підірвалася з ліжка, і побігла до дверей, не чекаючи відповіді.

― Направо, в кінці коридору, ― крикнула їй у спину Оксана. Аж голова заболіла.

Дівчата трохи притихли.

― Аліна останнім часом дивна якась. Нервова  весь час і схудла сильно, ― Віка сказала це задумано. Ніби про щось ще хотіла сказати, але думала, чи варто, чи ні. Настя її випередила:

― Може вона хвора?

Оксана знала причину, та це не була її таємниця. Раз Аліна дівчатам не розповіла, то чи вона, Оксана, має на це право?

Аліна з туалету повернулась у трохи кращому стані. Віка збігала в аптеку, купила таблетки від нудоти, вручила їх дівчині:

― Допалася до того меду. Моя бабця говорить, що не можна так зі смаком їсти,  бо може на жолудку стати. То вона шлунок має на увазі, якщо ви не зрозуміли.

Аліна натягнуто  усміхалася. Причина явно була не в тому.

***

Андріяна попрощалась з усіма першою. У неї раптово визріла ідея. Це ж мамі вона сказала, що йде з дівчатами у лікарню до Оксани після вистави. Мама відпустила. Андріяна звичайно обіцяла бути чемною. Але то лиш для того, щоб мама не хвилювалася. Чемною вона точно не буде. Витягла з кишені телефон, набрала номер.