Розділ 2.Підозри

Репетиція вистави "Рукавичка на новий лад"  йшла повним ходом. Діалоги дев'ятикласники придумали смішні й іноді, не зовсім для дитячих вух. Тому вчителька час від часу, у ході тих репетицій, міняла текст. Усе це закінчувалось її суперечками з авторами тих чи інших реплік. Оксанина бджола взагалі у вчительки викликала істерику. Однак, тут подругам Оксани вдалося переконати її і залишити такого колоритного персонажа в дії.

Лука мав бути вовком. Його текст і дії для ролі часто пересікалися з текстом і діями, передбаченими для ролі лисички, якою мала бути Андріяна.

Відчувалася певна напруженість у розмові цих двох, коли доводилося за сценарієм мати діалог чи робити якісь спільні дії.

Після того, як у класі всі дізнались про нового Андріяниного хлопця, Матвій часто не за сценарієм встрявав у розмову між Лукою та Андріяною. Робив це у притаманній йому манері. З ледь вловимим сарказмом. І постійно згадував Оксану.

― Оксана! Та ж допоможи їм. Може Луку за руку потрібно відвести у ту рукавицю! Це ж такий шанс для тебе!

За рукавичку новоспеченим акторам слугував кусок величезного двп, вирізаний у формі рукавиці з одним напальником, та дбайливо розмальований учителькою образотворчого мистецтва у коричневий колір. Без креативних ідей учнів тут не обійшлося. На рукавиці жовтими величезними літерами виведено англомовні слова: "Hotel", "All inclusive", "Luxury".

― Щоб зрозуміло було, що це не якась забігайлівка, а солідний заклад, ― першим серед учнів зорієнтувався Іван, коли вгледів вирячені від подиву очі укрмовниці. По усьому макету понатицювано віконець зі зловісними чорними павутинами. Пояснювати, чому у такому "солідному" закладі на вікнах павутиння, охочих не знайшлося. Просто мало бути саме так і не інакше. Вчителька лиш похитувала головою.

Ніхто, окрім Оксани з Аліною, не розумів натяків Матвія. Усім іншим здавалося, що він просто жартує над своєю колишньою.

Тоді, у коридорі, коли Оксана з подругами вперше побачила, як Андріяна обіймається з Романом, її найшвидшою думкою було, що Лука тепер сам. Але та думка була лиш констатацією факту. Зовсім не прихованою радістю.

Захоплення Лукою в Оксани  таки минулося. І схоже було на те, що скоро і Матвій перестане бути її захопленням. Таке відчуття у дівчини виникло не без допомоги Матвієвих колючих жартів. Давно вже не планувала ніяких примирень з хлопцем. Тим більше, не розглядала зараз і варіант свого зближення з Лукою. Хіба що у душі щиро співчувала Луці, що з ним таке сталося. Почасти, Оксана розуміла, як хлопцю важко, бо й самій недавно прийшлося пережити болісний розрив з Матвієм.

Тоді ж у коридорі, краєм ока Оксана помітила, що на неї дивиться Матвій. Здогадатися, про що він думає, було не важко. Хлопець теж угледів Андріяну з Романом і тепер спостерігав, як на новоспечену парочку реагує вона. Оксана зобразила на обличчі радість. Хай думає, що вона радіє від того, що Андріяна з Лукою вже не пара. І хай мучиться.

І Матвій мучився. Спочатку, кожного разу, коли бачив Луку ближче метра біля Оксани, завмирав. Забував про усе на світі і вів нагляд. Чи сказала щось Луці, чи усміхнулася. По дурному виходило, але хлопець навіть кількість слів рахував, котрі Оксана Луці говорила. Чи часом не забагато?

Проте, натяку на те, що Оксана підкочує до Луки, не міг вловити жодного. Як і не міг повірити у те, що такого натяку й не буде. Ну не могла вона такий шанс упустити.

Взявся на інший спосіб. Почав сам тулити Оксану до Луки. Всього лиш словами. Як от сьогодні на репетиції.

Чого тим домагався? Матвій не переставав підозрювати, що Оксана таки полює на Луку. Хотів таким чином висміяти її старання. Показати, що зі сторони це виглядає ницо. І, нарешті, переконатися у тому, що його підозри справджуються.

Оксана від його слів сьогодні бісилася. Ну скільки ж можна вже згадувати про той щоденник?

Вже і не мріяла помиритися з Матвієм. Так її дістало те кохання, що хотіла самотності, спокою і взагалі, щоб від неї просто всі відчепилися. І Матвій ― у першу чергу.

Після репетиції зібралася дуже швидко, швидше зібрався хіба лиш Лука. Дівчина вийшла на вулицю майже одразу після нього. Хотіла чим скоріше дібратися додому. Аліна залишилася з Настею і Вікою ще у школі. Щось їм у декораціях не подобалося. Вирішили переробити. Андріяна теж збиралася. Одначе повідомила, що провинилася вдома і тепер під пильним наглядом. Андріяну мала зустріти біля школи мама. Оксані зовсім не хотілося світських бесід з чужими батьками. Вона і зі своєю мамою рідко коли говорила.

Дівчина йшла вулицею, обдумуючи події сьогоднішнього дня та плануючи собі кілька днів уперед.

Вистава для малюків завтра. А для них, майже дорослих, святкування Нового Року у суботу. Чи піде вона на шкільну новорічну вечірку? Оксана ще не знала. Хоч сукню у сестри вже заздалегідь позичила. Мар'яна звичайно ж скривилася від Оксаниного прохання, але то таке.

Оксані легше було тепер у сестри просити щось. Бо жила ж сестра окремо і її бурчання Оксана чула тільки тоді, коли позичала річ і коли повертала сестрі назад. Це не те, що раніше, день у день чути Мар'янині колючі слова: "Зароби собі і купи. Хай вона не лізе до моїх речей, мамо!". Хоч завдяки таким словам, Оксана з часом навчилася майже нічого ні у кого не випрошувати. Хіба що в надзвичайних випадках. Таких, як Новий Рік у суботу.