Розділ 2.Вчинки

Андріяна виходила з Палацу культури і дозвілля під неймовірними враженнями. Увесь концерт  Христини Соловій просиділа у своєму маленькому світі яскравих  мрій. Настрій, який створювали пісні, якраз співпав з настроєм, створеним  змінами в Андріяниному житті. Думки неслися в унісон з мелодію пісень цієї юної співачки. У кожному слові пісні дівчина відчувала щось своє.   От тільки Лук’ян  до тих її змін майже не мав відношення, окрім того, що  зводив її на концерт.

― Сподобалося? ―  Лука підхопив Андріянину  руку і вклав у свій лікоть. Дівчина  по особливому сьогодні гарна.  Бачив, що концерт припав їй до душі. Луці було приємно. І слухати пісні й  бачити  Андріянині емоції, коли поруч нього сиділа.  Сам собі подобався, бо знав,  що почасти долучився  до створення цих емоцій. Та й що тут ще сказати. Відчув себе зовсім  дорослим.

― Так, дуже! Я  в  такому захваті.  Мені у вухах ще ті пісні лунають, ― щасливо сміялася.

Левко, котрий йшов позаду зі своєю подругою, позирав на пару і мимоволі прислухався до розмови.  Так, брат вже дорослий, як і Андріяна. І дуже йому впадала в око  різниця між закоханістю Луки і тим,  що Андріяні абсолютно байдуже до тих Лук’янових почуттів.

«По ходу, братику, тобі  буде ой як нелегко!»

***

В школі Андріяна на перервах  із захопленням розказувала про недільний  концерт, показувала фото і відео на телефоні, і на тих же  перервах  змушувала Настю, Віку та  Аліну виходити з нею у коридор. То своїм поверхом пройтися, то поверхом нижче.

Одна Оксана відмовлялася. Вона  від ранку  чарувала  над Матвієвою  домашкою з геометрії, що мала бути п’ятим уроком.

― Я б з радістю дівчата, але бач, знайшов собі рабиню, ― на пів жартома, на пів сердито  кивала головою в сторону Матвія. Той не чув. Він з Лукою котру перерву  різався у танчики.

― Та ж списала б у мене, ― Аліна завжди готова допомогти.

― Ти ж знаєш, що до Матвія у Бісектриси (прізвисько вчителькам математики дуже легко обрати) особливе ставлення. Отримаєш потім і ти й він  пару.

 Заглибилася у свої розрахунки та креслення. Дівчата дали їй спокій.

***

Оксану подруги почали дратувати. Особливо, Андріяна. Точніше, її щасливий вигляд. І, якщо до дев’ятого класу то було терпимо настільки, що майже не відчувалося, то зараз, після історії з Лукою в їдальні, Оксані було аж боляче. Боляче дивитися, на Андріянині емоції від Лук’янових вчинків. Їй  по справжньому стало страшно. Страшно повернути усе назад.

 Помітила, що неоковирні вчинки Матвія перестають її приваблювати.  Раптово почала гнітити  Матвієва простота у висловах. Хотілося витіюватої романтики.  Такої, як в Андріяни. А де ж її узяти, якщо найбільшим романтичним вчинком  Матвія була пропозиція зустрічатися, яка складалася з декількох простецьких речень і незграбного поцілунку? Оксана чомусь забула про ті емоції, які та пропозиція у неї викликала. 

Знову бачила себе на місці Андріяни.

Оксані б дуже зараз допомогла розмова із мамою. Як колись допомогла і її сестрі Мар’яні. Мама, проста у висловах,  тоді Мар’яні сказала: «Доню, не дарма народ придумав: «Знайся віл з волом, а кінь з конем». Від добра, добра не шукай доню. Не пара він тобі!». Та порада стосувалася  чергового Мар’яниного захоплення. Мама тоді ще багато чого говорила. В результаті, у Мар’яни зараз йшло до весілля з її обранцем, якого вона колись хотіла проміняти на багатенького мажорчика. Вона щаслива, що цього не зробила.

Так, Мар’яна завжди ділилася з мамою своїми почуттями. А от Оксана…

Хоч удома більш менш налагодилося її  спілкування з сестрою та мамою, але розповідати про свої захоплення не могла. І не хотіла.

Лиш знову у  щоденнику з’являвся один запис за другим.

***

Мети, яку Андріяна поставила собі потайки від усіх, вдалося досягти на перерві після четвертого уроку. Вона нарешті   побачила Романа. Біля його класу. Роман стояв у коридорі зі своїми дружками, спиною до неї та голосно щось розповідав. Ті  від реготу  аж присідали.

― Давайте,  далі не підемо. Постоїмо тут, ― Андріяна всілася на одне з підвіконь так, щоб бачити  Рому, і знову завела розмову про недільний концерт. Настька з Вікою, мастаки перепитувати. Їм розказаного, що б то не було, завжди мало з першого разу. Тому Андріяна вже втретє переповідала їм одне й те ж саме. Лиш з різними інтонаціями, Аліна всілася теж на підвіконня, вхопила Андріянин телефон  і переглядала фото з концерту. У паузі  Андріяниної розповіді заздрісно прохопилася:

― Я б теж хотіла на її концерт. Класно тобі Андреа ! Усім би такого хлопця, як  Лука! Він такий романтичний!

Андріяна не почула  Аліниних  слів. Її увагу привернули події, що розвивалися навпроти.

З Роминого класу вийшла Юлька, підійшла до Романа і щось сказала. У коридорі учнів було багатенько, усі шуміли, тому Юльчиних слів Андріяна не  розібрала.

Рома стояв розслаблено, засунувши руки у кишені джинсів і слухав її.  Його обличчя Андріяна не бачила, лиш з реакції дружків зрозуміла, що він з Юлькою говорити не дуже хотів. Все ж таки, тій вдалося його зацікавити, бо щось сказав дружкам і  з явною неохотою відійшов з Юлькою в сторону. Трохи далі від своїх дружків і ближче до Андріяни та її подруг. На жаль, не настільки близько, щоб Андріяна нарешті почула розмову. Тепер Рома стояв до Андріяни обличчям, а  Юльку Андріяна спостерігала  зі спини.