Ми тиждень пробули у моїх батьків, потім поїхали у Київ. Коли закінчилася відпустка, то я повернулася на роботу. Щойно я зайшла у будівлю редакції, як на мене налетіла Ельвіра.
- Дивись куди ідеш!!!! - прокричала Ельвіра.
- Це ти дивися куди ідеш!
Ельвіра промчала, як фурія. Я здивувалася куди це вона й пішла у свій кабінет.
До мене у кабінет зайшов один із журналістів, привітався.
- Ви бачили Ізольду Дмитрівну?
- Ні, не бачила, я щойно прийшла на роботу.
- А її секретарку бачили?
- Промчала кудись, наче навіжена, налетіла на мене.
- Зрозуміло. Дякую за інформацію.
Журналіст вийшов, а я почала працювати.
Потім, під час обідньої перерви, я почула, що Ізольда Дмитрівна поїхала до батьків Ельвіри сказати, щоб вони забирали її куди - небудь, адже дівчина ледь не спалила будинок, в якому живуть головна редакторка і її племінниця.
Одного ранку я прокинулася від того, що мене нудить, таке повторялося не один ранок впідряд, я звернулася в лікарню і мені сказали, що я вагітна. Тима і я дуже зраділи, адже чекали цього всі три роки подружнього життя. Ми пояснили Оксанці, що у неї буде братик або сестричка, дитина нормально на це відреагувала.