Одна історія

Глава 40

Я прийшла у кав'ярню, на мене вже чекає Уляна, вся така загоріла, радісна. Ми сіли за стіл, привіталися одна з одною, зробили замовлення.

- Як поживаєш?

- Чудово, відпочиваю за кордоном часто, працюю в своїй редакції, видаю свої книги, навіть з хлопцем почала зустрічатися?

- І хто він?

- Сташенко Артур Миколайович, у нього теж є своя редакція.

- Так у нього ж ніби то наречена є.

- Він її перед самим весіллям застав із якимось футболістом в ліжку. Вони уже пів року як розсталися. Ти що, уже не читаєш місцевих газет?

- Давно уже не читала. І як давно ви разом?

- Уже два місяці.

Уляна змінилася, тепер це не та невпевнена в собі дівчина, моя подруга почувається вільно, це видно по позі, в якій вона сидить, по голосу чути.

- А ти як поживаєш?

- Чудово, виховуємо разом з Тимою Оксанку, своєї дитини, правда, ще немає. А я б хотіла мати дитину нашу спільну.

- А ви обстежувалися у лікарів?

- Обстежувалися, вони говорять, що і у мене, і у Тими усе добре по здоров'ю і ми можемо мати дітей.

- Тоді почекайте ще може буде у вас дитина, а якщо не буде, то можна зробити штучне запліднення.

- До такого методу ми прийдемо в крайньому випадку.

Ми ще трохи поговорили, потім пішли кожна по своїх справах.

Подобається

#1522 в Сучасна проза
#1047 в Молодіжна проза

Відредаговано: 12.07.2023