Я прийшла у кав'ярню, на мене вже чекає Уляна, вся така загоріла, радісна. Ми сіли за стіл, привіталися одна з одною, зробили замовлення.
- Як поживаєш?
- Чудово, відпочиваю за кордоном часто, працюю в своїй редакції, видаю свої книги, навіть з хлопцем почала зустрічатися?
- І хто він?
- Сташенко Артур Миколайович, у нього теж є своя редакція.
- Так у нього ж ніби то наречена є.
- Він її перед самим весіллям застав із якимось футболістом в ліжку. Вони уже пів року як розсталися. Ти що, уже не читаєш місцевих газет?
- Давно уже не читала. І як давно ви разом?
- Уже два місяці.
Уляна змінилася, тепер це не та невпевнена в собі дівчина, моя подруга почувається вільно, це видно по позі, в якій вона сидить, по голосу чути.
- А ти як поживаєш?
- Чудово, виховуємо разом з Тимою Оксанку, своєї дитини, правда, ще немає. А я б хотіла мати дитину нашу спільну.
- А ви обстежувалися у лікарів?
- Обстежувалися, вони говорять, що і у мене, і у Тими усе добре по здоров'ю і ми можемо мати дітей.
- Тоді почекайте ще може буде у вас дитина, а якщо не буде, то можна зробити штучне запліднення.
- До такого методу ми прийдемо в крайньому випадку.
Ми ще трохи поговорили, потім пішли кожна по своїх справах.