Одна історія
Глава 17
Нступних вихідних я приїхала у своє рідне місто, мене зустріли батьки і подруги, я дуже рада їх бачити.
- Мамо, тату, а де Богдан?
- Він пішов на побачення, - відповіла мама.
- А ви знаєте ту дівчину?
- Ми не знаємо хто вона, - відповів тато.
- Хай у них все добре складеться, - побажала я.
Ми пішли до нас додому, Уляна розповіла, що була разом із Марком Олеговичем і з Владом в Іспанії, дружина її батька теж добре ставиться до дівчини, сказала, що минуле є минуле тим більше, що це все було до того, як вона з`явилася у житті Марка Олеговича.
Тим часом у кав`ярні
Богдан і дівчина сидять за столом, вона їсть морозиво шоколадне, їсть морозиво з карамеллю, сьогодні їхнє перше побачення. Хлопець знає дівчину ще з університету, раніше вони не звертали увагу один на одну, а зараз зустрілися знову випадково і він вирішив запропонувати їй зустрічатися і вона погодилася.
- Богдане, чим зараз займаєшся?
- Я працюю тренером з єдиноборств, дітей треную. А ти чим займаєшся, Яно?
- А я аспірантка в університеті, викладаю всесвітню історію студентам.
- Тепер ти Яна Юріївна.
Богдан посміхнувся, дівчина теж.
- А ти Богдан Сергійович.
Хлопець і дівчина говорили, посміхалися, після кав`ярні вони пішли гуляти містом, у них був їхній перший поцілунок.
#1524 в Сучасна проза
#1041 в Молодіжна проза
Відредаговано: 12.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
