Глава 16

У суботу Фаїна, Ян і дитина прийшли до під`їзду, де знаходиться квартира, в якій я живу. Я вийшла, Ян привітвся, відчинив мені дверцята автомобіля, я сіла, на мене чекала Фаїна, на руках у неї сидить маленька Віка. Ми привіталися.

Я, аїна, її чоловік і дитина дуже добре погуляли. відвідали багато міст у Києві, я більше дізналася про місто, Ян виявився хорошим екскурсоводом. Мене привезли до під`їзду, я зайшла, викликала ліфт, зі мною зайшло ще двоє людей старий дідусь і молодий хлопець, приблизно мого віку.

Раптом ліфт зупинився, але не відкрився.

- Застрягли, - невдоволено сказав дідусь.

Хлопець подзвонив в диспетчерську, назвав адресу,. дівчина сказала, що служба з ремонту аварійних ліфтів їде.

- Це десь із годину їхатиме, - сказав старий.

- Тату, вони приїдуть рано чи пізно, сказав хлопець.

- Дівчино, а ви з якої квартири? Я вас тут раніше не бачив, - сказав дідусь до мене.

- Я з дев`ятсот третьої,живу тут недавно, редакція виділила мені квартиру.

- То ви журналіска? - запитав хлопець.

- Я працюю редактором.

- Цікава професія, а я от дизайнер з інтер`єру. Мене, до речі, звуть Тимофій. А вас як?

- А мене звуть Ілона.

- А я Володимир Михайлович, батько Тимофія.

Ми мило поговорили, батько і син виявилися приємними людьми, навіть не помітили, як приїхала служба  і нас визволили з ліфта.

Біля ліфта на Тимофія і Володимира Михайловича чекала немолода жінка, це мама хлопця і дружина дідуся Валентина Семенівна. Я попрощалася з ними і піднялася на свій поверх сходами, я живу поверхом вмще за своїх нових знайомих. Добре бути знайомими хоч з кимось із сусідів, це може бути навіть корисним.