Глава 15

Я прийшла на роботу, почала зайшла у свій кабінет, до мене зайшла секретарка Ізольди Дмитрівни, головної редакторки.

- Доброго ранку, Ілона

- Доброго ранку, Фаїно.

- Ізольда Дмитрівна просила, щоб ви негайно відредагували статтю про сина депутат, аадже вона має вийти завтра в ранковому випуску газети. До обіду стаття має бути відредагована до дванадцятої години дня. 

- Добре, Фаїно, я встигну все зробити.

Дівчина вийшла. Фаїна хороша людина, ми з нею спілкуємося, мені часто телефонують батьки і брат, а також Віка і Уляна.

Уляні батько купив квартиру, дівчина у неї перебралася, вона все - таки стала приймати допомогу від батька.

Я виконала доручення Ізольди Дмитрівни й зробила іншу свою роботу, о першій годині дня ми з Фаїною пішли в кав`ярню, яка недалеко від редакції, зробили замовлення.

- Слухай, Ілона, я пропоную прогулятися разом по Києву, я тобі нашу столицю покажу у суботу.

- Я згодна, така прогулянка буде для мене корисною, тим більше, що ти з народження тут живеш і знаєш місто добре.

- Це правда. О котрій зустрінемося?

- Давай об одинадцятій годині дня. Правда, я буду з Яном і Вікою.

Ян це чоловік Фаїни, вони уже п`ять років одружені, а Віка їхня донечка, їй три роки.

- А дитина не утомиться з нами гуляти?

- Якщо утомиться, то ми поїдемо додому.

Я поки ні з ким у Києві не спілкуюся ближче, ніж з Фаїною, з іншими колегами у мене чисто ділове спілкування, а от з секретаркою ми відразу знайшли спільну мову.

Після обіду я була заклопотана справами, тільки увечері вдома я змогла розслабитися.