Глава 12

Я поприбирала в квартирі, тільки сіла, я побачила повідомлення від Уляни:

"Привіт, Ілона. У мене така новина: з`явилася жінка, яка стверджує, що вона моя мама!"

Якщо чесно, то я вражена, минуло двадцять три роки з тих пір, як та жінка відмовилася від Уляни. Чому вона саме зараз вирішила з`явитися у житті Уляни? Якщо, звісно, вона мама моєї подруги, це треба ще довести. Думаю, що не просто так ця жінка знайшла Уляну. Я написала:

" Ти зараз де?"

" Я у себе вдома, зі мною зараз Віка".

" Скоро буду у тебе".

Я зібралася й пішла до Уляни, уже вечір, тому дівчата прийшли з робіт. Добре, що і ВІка, і Уляна живуть не дуже далеко від мене.

Через хвилин двадцять я була у подруги, добре, що Уляна і Віка у першої вдома, а не у другої, бо я не хочу бачити Ліну. Хоча, тітка Люба і дядько Михась завжди раді мене бачити.

Уляна відкрила мені двері й провела у кухню, дівчина живе в однокімнатній квартирі, яку їй виділила держава після закінчення школи при дитячому будинку. Дівчина зробила мені чаю, я, до речі, по дорозі купила печива. Ми усі сіли за стіл і Уляна розповіла, що вона прийшла додому, а під дверима на неї очікувала та жінка, вона запитала чи тут живе Отт Уляна Борисівна, дівчина відповіла, що це вона. Жінка сказала, що вона Отт Марія Станіславівна, мама Уляни, навіть паспорт показала, де написане прізвище ім`я й по - батькові жінки, слова жінки співпадали з даними, які написані в документі. Уляна відповіла, що однакове прізвище ще не доводить, що вони мама і днька і додала, що потрібно робити ДНК тест. Жінка погодилася й сказала, що шукатиме хорошу лабораторію й дала свою візтку.

- Покажи візитку, - попросила Віка. Уляна показала, там написано: Отт Марія Станіславівна, косметолог і віжажист і, власне, сам номер.

- Отже, хай призначає місце, ти їдь. а ми удемо неподалік на всякий випадок, - сказала Віка.