48

Я дала волю сльозам лиш тоді, коли сіла у ліфт. Цілком можливо, що мій гарний макіяж уже почав розпливатись, але це було другорядною проблемою наразі. Єдиним моїм бажанням було лягти в ліжко й накритися важкою ковдрою, щоби відчути хоча б якийсь тиск, схожий до обіймів. Як мені не вистачає Ві поруч! Схилила голову об холодний метал, чекаючи, щоб двері нарешті зачинилися, й матюкнулася вголос, коли у кабінку встиг прошмигнути Майлз. Я відвернулася, показуючи, що не бажаю розмовляти, але він і попри це заговорив строгим голосом, але не таким, як з Домом раніше.

– Ти порушила угоду.

– Мені плювати.

– Це може обернутися для нас поганим іміджем.

– Мені плювати, – на автоматі повторила неправду, витираючи долонями мокрі щоки.

Ніби вловивши нотки сумніву у моєму голосі, Майлз продовжив допит:

– Та що з тобою таке?

– О, ні, нічого. Просто я знову наступаю на ті самі граблі. Втретє. І вони нічому мене не вчать – все одно збираю біля себе купу зрадників, приносячи у своє життя одне розчарування.

Уважно дослухавши моє накопичене, Майлз задумався. Я стиснула себе руками міцніше, щоби таким чином заспокоїтись.

– Я гадав, що ти знаєш, що у нього є дівчина. Вона прилетіла сьогодні, щоби підтримати його на конкурсі.

– Як… мило, – мій голос зійшов на болючий писк на крайньому слові.

Почуваю себе останньою гадиною. Сльози заново потекли з моїх очей. Хіба не так почувала себе Мерсі, яка ризикнула написати мені, дізнавшись про те, що стала коханкою мого колишнього? Скоріш за все, бо усвідомлення даного факту притягує відразу до самої себе.

Мене вкотре починає нудити. Як я втомилась…

– Ти говорила про те, що він тобі не подобається, – нагадав мені напарник, але я негативно помахала головою.

– Ні, я казала, що тебе це не стосується.

– А зараз, коли я побачив вас разом, – він говорив занадто погрозливо й серйозно. – Він тобі подобається?

Я вперше підняла очі у ліфті, щоби глянути на Майлза. Стиснувши губи міцно, він рівно стояв навпроти, спостерігаючи за моїми рухами. Його вилиці й різка лінія підборіддя були помітні сильніше, ніж зазвичай. Очі його від злості горіли вогнем, але він стримувався, як тільки міг, не піддаючись.

– Ні.

І з моїх вуст прозвучала правда. Як і казала раніше, Дом симпатичний і, можливо, якби я провела з ним більше часу, то симпатія могла б зародитися. Але про це більше не могло йти мови після сьогоднішнього. Тепер мене скоріше знудить від вигляду його переляканого обличчя, аніж з’явиться якась тяга.

– Тоді, чому цілувалася з ним? – після довгої, тягучої паузи запитав знову напарник.

Я вкотре витерла губи, хоч і не відчувала вже ніякого смаку на них. Про список знати Майлзу необов’язково, але ось про мої роздуми… Кому, якщо не йому? Ві надто далеко, а Майлз… Майлз останнім часом завжди поруч, як не крути.

– Бо він приділяв мені знаки уваги, відзначав, що я красива. Мені понад все хотілося ще раз згадати, як це: комусь подобатись. Може, цей факт зміг би повернути мою нормальну самооцінку? А якщо ні, то хоча розважилася б. Принаймні так радила спробувати Ві, – знизила плечима, не знаючи, як ще можна описати те, що я насправді відчуваю. – І що з цього вийшло? Я облажалась. Вкотре. До речі, непогана можливість для тебе знову кепкувати з мене.

– Для чого це мені? – риторично запитав хлопець, продовживши: – Якщо ти гадаєш, що я перервав тебе з ним заради цього, то помиляєшся.

Мій язик нарешті заспокоївся і не видав зайвої, нелогічної репліки. Я втомлено зітхнула, розминаючи плечі, які дуже довго тримала розправленими. Коли ліфт нарешті зупинився на нашому поверсі, я вийшла першою, а Майлз рушив повільно за мною. Поки шукала в сумці ключ-карту, він, задумавшись, сперся об одвірок і неочікувано промовив:

– Я теж відзначав, що ти красива напередодні.

На мить я розгубилася, не знаючи, що сказати у відповідь, але потім продовжила ритися у сумці, мовивши:

– Ну так, я в курсі. І?

– Мої компліменти не підіймають тобі самооцінку?

Вони не те, що підіймають… Вони пробуджують вже давним-давно забуті почуття, яких я так боюсь. Від яких щодуху намагаюсь втекти, але не виходить.

Зітхнувши, я відімкнула двері, пропускаючи нас обох всередину.

– Їх важко прийняти за правду.

Хлопець замовк у роздумах, а я тим часом кинула сумку десь коло порогу, вмикаючи тьмяне світло лампи біля кухонних тумб, й підійшла до дивану, щоби взяти плед й нарешті прикритись. Замерзла й зніяковіла одночасно, але була задоволена тим, що змогла витримати перший вихід в тісній сукні на бретелях. Може, наступного разу справа дійде до славнозвісної чорної короткої? Пальцями потягнулася до набридливих приколок, які тримали моє тяжке волосся у гульці, розпускаючи її, а потім, нахилившись, взялася за замочок на туфельках, щоби звільнити стопи від шпилькових тортур. Чи то механізм заїло, чи досі тремтіли руки й заважали, але мені не вдавалось її розстібнути. Майлз, знімаючи піджак й рукавиці, слідкував за всіма моїми невдалими спробами. Не знаю, що керувало ним, коли він запитав: