38

– Отже, ось ваш план дій на майбутній місяць.

Гвенделін підійшла, простягаючи кожному з нас стандартний листок паперу. Я пройшлася очима по тексту і примружилась, коли плани не виявилися тими, якими очікувала.

– Завтра спільна фотосесія? – я підняла листок, вказуючи пальцем на цей самий пункт.

Глянувши на Майлза, зрозуміла, що йому план теж не дуже до вподоби. Натомість наша кураторка тільки байдуже знизила плечима.

– Я теж вважаю, що зашвидко, але, мабуть, ваші фотографії потрібні їм для реклами.

– Тепер у нас дві репетиції на день? – в обговорення вступив Майлз.

Дві?! Це ж ще більше часу перебування з Майлзом. І часто наодинці. Ці зустрічі на мене дуже погано впливають.

– Так, тому що скоро доведеться записувати пісню, а у вас вона досі ще не готова! На якій ви стадії розробки?

Ми з Малленом переглянулись. Насправді… ні на якій. Кожен із нас написав дещо, але в одну пісню наші рядки не перетворювались, адже у нас занадто різні погляди та жанри. І я, чесно, не знаю, як це вирішити.

– Думаю, десь посередині, – відповів напарник замість мене, за що я була вдячна.

Гнів Гвенделін на мене дещо відрізнявся від гніву на Майлза. Але все одно звучало голосно:

– Що? Це неприпустимо! Що ви робили на минулих репетиціях?

– Вірші читали, Міс Бланш, вибачте, – сказав жартома хлопець, після чого я ткнула у нього ліктем.

Поки той награно зашипів, я відповіла серйозно:

– Грали й, звісно, що співали… Але тільки відомі всім пісні. Щось своє ми ще не придумали. Нам важко дійти до компромісу у цьому плані.

– Так старайтеся, Рейчел Аддамс, тому що ви знали, на що підписувались!

Це вже звучало по-хамськи, хіба ні? Я сильно стиснула рота, щоби не піддатись бажанню послати її під три чорти. Для чого вона взагалі приїхала? Пограти на нервах?

Майлз хіхікнув, відійшовши подалі, чим ще більше мене збісив. Гвен це теж почула, і їй це не сподобалось, адже додала таке:

– Це і тебе стосується, Майлз Маллен. І до тебе у мене є окрема розмова. Проте, це пізніше. Зараз сфокусуйтеся на репетиції.

Зарозуміло піднявши підборіддя, кураторка поправила свою зачіску й покрокувала до дверей, залишаючи нас самих. Перед тим, як піти, зверхньо оглянула мене вкотре та з тріском зачинила двері. Стерва.

– Чому вона мене так ненавидить? Ти мусиш знати, – не відірвавши погляду від дверей, адресувала питання Майлзу, який стояв позаду.

Позаду мене зазвучали тихі кроки. Я відчула, як він наближається, й змусила себе стояти настільки рівно, настільки могла. Хоча той його запах… Затуманював розум, збиваючи з думок.

Його дихання торкнулося мого волосся:

– Чому мушу?

Я набралася сміливості й повернулася обличчям до нього, пошкодувавши про це рішення майже в ту саму секунду. Здалось, що я могла б доторкнутися своїм носом до нього – настільки було мало місця між нами. Від неочікуваності я планувала відступити на два кроки, але, на щастя, втрималась.

– Вона до тебе, здається, лояльніша. Цікаво, з чого б це?

– Тобі здається, – різко відповів він, чим ще більше мене зачепив.

Уважно прослідкувавши за його зміною емоцій, я хитро вигнула кутик губи в усмішці. Було навіть весело слідкувати за ним у цей момент.

- Тоді, чому так нервуєш?

Він різко відсторонився, стримуючи чи то гнів, чи то шок. Напружив вилиці, тяжко провівши очима кімнату, поки ті не зачепилися за папери на столі, які принесла Гвен. Я вигнула брову у німому запитанні, коли напарник простягнув їх мені, уникаючи мого обличчя.

– Займись краще ділом. Ти давно мала дописати пісню.

Як тільки моя рука взяла папери, Майлз пішов у другу частину кімнати, щоби пограти, ніби забувши про те, що буквально хвилин десять тому стверджував, що ми команда і повинні займатися разом. Ну й нехай. Як був маніпулятором – таким і залишився.

На наступний день я таки прийшла з на фотосесію після сніданку. Напарника ще не було, тому почала помітно нервувати. Не кине ж він мене знову на очах у всіх? Тоді всі наші плани грандіозно проваляться.

Вперше за довгий час мені робили укладку та макіяж, й, чесно кажучи, я аж відвикла бачити себе такою гарною. Тільки мені намалювали виразні очі, я зразу зробила селфі для Вів'єн й через пару секунд отримала відповідь:

«Це що за богиня зійшла з небес? Афродіта, чи ти це?»

«Хаха, не сміши. Це просто красива я. Запам’ятай цей момент, рідко таке буває.»

«Ти завжди красива, але зараз це ВАУ. Я навіть скрін зробила. Там хлопці ще не всі твої? Не повірю, якщо напишеш, що ні.»

«Тоді нічого писати не буду.»

«Я чекаю на успішне виконання дев’ятого пункту. Давай же – розважся там за мене! Бо сиджу на додатковому занятті у містера Джостера й ледь не сплю.»