34

Я швидко оглянула вміст валізи вкотре, щоби точно переконатись, що взяла все. Ві пішла на кухню, щоби приготувати якийсь маленький перекус для мене, хоча я казала, що непотрібно, у літаку ж годують, але цей аргумент її не переконав. Зручніше вмостившись на ліжку, потяглася за тим папірцем, на якому вона написала всі завдання. Я вперше від вчора наважилася їх прочитати. Їх було небагато, всього десять, але ж як вони звучали…

ПЛАН «РИТУАЛИ ВІД ВІ РОЛЛАНД АБО ЯК ПОЛЮБИТИ СЕБЕ ЗА ТРИДЦЯТЬ ДНІВ?»

• Зміни імідж. Підкресли свою красу ще виразніше;
• Спробуй щодня дивитися на себе у дзеркало й казати сама до себе, що ти неперевершена, бо це чиста правда :)
• Подаруй собі дорогий подарунок, який давно хотіла, але не наважувалася купити;
• З’їш більше одної плитки шоколаду вдень і «не поверни» її назад. Спробуй насолодитися її смаком, а не картати себе за з’їджений шматок;
• Подаруй собі день у спа (можна й не один!). Відпочинь після важкого дня, ти на це заслуговуєш;
• Знайди ще одне заняття/хобі, яке принесе купу задоволення;
• Надягни ту феєричну чорну сукню «в обліпон». Затьмар всіх своєю впевненістю (і не забудь про підбори);
• Тепер перейдемо до гарячішого: зроби фотосесію у білизні ( +100 балів, якщо наважишся без неї :D).
• Піди на побачення. Таааак, пора вступати у любовну гру! Навколо стільки симпатичної риби буде плавати…
• Виграй конкурс. Продюсери мають звернути увагу тільки на тебе. А для цього… полюби себе такою, яка ти є.

P.S. завдання можуть доповнюватися. Якщо я ще щось придумаю, то скажу. Ми все одно будемо 24\7 на зв’язку ♡

«Вона точно занадто багато фільмів передивилася» – подумала я, читаючи кожен пункт по черзі. Загорнула акуратно папірець і таки кинула в сумку. Хоч я вважала, що це зовсім мені не допоможе, завдання були цікаві. Деякі. А ось з побаченням – це треш. Як я зможу його виконати, якщо на мене ніхто уваги не звертає останнім часом?

Піднялася з ліжка, поправляючи плед після себе. Моя улюблена кімнатка знову буде пустувати. Видихнула, відпускаючи всі ностальгічні думки, і закрила сумку на замочок. Пора б вже виходити…

- Тааакс, приготувала тобі невеличкий перекус з різних снеків, – у кімнату ввірвалася Ві спішачи.

- Чудово, дякую, – відповіла привітно і взяла пакетик з її рук, поставивши собі у рюкзак.

- Ти ж взяла мій список, правда?

Я потягнула з відповіддю, перевіряючи, чи на місці всі мої документи. Піднявши очі, я зі всією серйозністю глянула на подругу.

- Так, але як казала вчора – нічого не обіцяю.

- А я обіцяю, що тобі сподобається такий досвід! – вона попри все наполягала на своєму. – Краще, ніж нічого, правда?

- Навіть при тому, що ти капець, яка вперта, все одно буду шалено сумувати за тобою. Не забарися з приїздом, гаразд?

Дівчина усміхнулася, але сумно, розкриваючи для мене свої обійми.

- Ох, і я, Рейч. Я зроблю все можливе.

Ми постояли якийсь час так в тиші, смакуючи наші крайні хвилини разом перед відльотом. Хто зна, скільки часу пройде, коли до моєї поїздки приєднається Ві. Наш найбільший термін розлуки – два тижні, і то це було тоді, коли я лишалася тут сама влітку або Вів’єн їхала на відпочинок з батьками. З сусідками попрощалася ще вчора, бо всі вони сьогодні пішли на пари.

Різко задзвонив будильник про те, що підійшла година для виходу. Потрібно їхати у аеропорт. Я відійшла, неспокійно вдихаючи. От тепер я почала нервувати.

- Ну то що? Їдемо?

Не мала іншої відповіді крім «так».

Ну що, Рейч… Приготуйся до найшаленішого тріпу у твоєму житті. З Майлзом Малленом – найприкрішим ворогом… Ой, що ж це я, вибачте: п а р т н е р о м.

Дорога до аеропорту зайняла дуже багато часу через затори на трасі і я раділа, що таки виїхала швидше. Моя валіза важко стукала колесиками, поки крокувала тротуаром до входу, тягнучи її за собою. У грудях стояло незрозуміле відчуття: чи то страх, чи нерви. Я ж вперше взагалі лечу літаком. І не кудись близько, а до США, через цілий океан! Ніколи не відчувала дух пригод раніше, але саме ці емоції були схожими на те, що описувалось.

- Це взагалі цей термінал? – поставила питання Ві, яка оглядала місцевість, не зайшовши ще всередину.

- Ну пише як у квитку: термінал B. Отже, цей.

Вона махнула рукою, запрошуючи мене піти за нею. Стиснувши губи, щоби не сказати чогось зайвого, я зробила так, як і вимагалось від мене. Але я ледь не розтулила їх назад, коли ми піднялися на другий поверх по ескалатору і побачили масштаби коридора, де знаходився головний зал очікування.

- Реєстрація вже проводиться, йдеш? – вивела мене з роздумів Вів’єн, яка першою звернула увагу на табло, знайшовши мій рейс: Лондон – Нью-Йорк.

- Ніде не бачиш Майлза? – чомусь спитала я, вдивляючись у натовп.