32

Поки я сканувала очима повідомлення Майлза на екрані пройшло доволі багато часу. Це було зрозуміло по кашлю Ві, який вона спеціально видала, щоби я нарешті повернулася до неї.

- Хто ж тебе там так зацікавив? – звела бровою вона, помішуючи коктейль соломкою.

Я закотила очі, мигцем показуючи їй екран телефону.

- Майлз просить зустрітися.

- Майлз? Знову? Я починаю ревнувати. Занадто багато стало його у твоєму житті.

- Ми будемо у США одні цілий місяць, – закотила очі я, взагалі не догадуючись, про що говорить подруга. – Я мушу з ним тримати контакт, адже так вже сталося, що ми дует.

- Гаразд-гаразд! – вона перебила мене, витягуючи руки вверх у жесті «здаюсь». – Просто хвилююся за тебе. Я зовсім не довіряю Майлзу.

Я відвела погляд до вікна, згадуючи минуле знову. Останнім часом я часто почала поринати у спогади після того, як ми стали спілкуватися частіше. Це було… боляче. Раніше я тікала від цього всього, а зараз просто немає куди. Я у клітці, у яку загнала себе сама.

Тепер терпи, Рейч.

- Як і я, – сумно промовила, відставляючи напій. Все-таки, не доп’ю, бо Маллен обламав мої плани. Вкотре. – Тому, можеш бути спокійною – я не допускаю помилок вдруге.

Вів’єн нічого не відповіла, лише мовчки спостерігала за тим, як я збираюся. Вона, мабуть, як і я, не вірить у те, що залишаю її заради нього. Але ж відео… Ми досі його не відправили. А що як дискваліфікують?

- Я напишу, коли звільнюся.

- Гаразд, – сказала у відповідь дівчина, додавши: – І, будь ласка, Рейч, не роби того, чого не хочеш.

Це я вже зрозуміла. Вона до того, що зображати з нас пару – це зайве. Одна згадка про ці слова режисера змушувала мене відчувати щось дуже незвичне в тілі. Страх, переживання, неспокій?  Так, безумовно. Але було щось іще… Таке, чого я не можу впізнати по відчуттях.

Кивнула, не кажучи більше нічого, але, гадаю, Ві сама зрозуміла, що так не буде.

Все одно я зроблю все, що порадять, лиш би дійти до перемоги.

***

Я побачила силует Майлза з парасолькою біля мостика у студентському парку. Дорогою сюди почав падати сильний дощ. Потрібно було не пити пива та їхати машиною у  теплі, а натомість моє пальто промокло й волосся стало вогким. Проте я не сильно засмучувалася цим, адже все одно любила лондонську сумну погоду. Може, тому що у нас багато спільного? Дощ наводить хандру, і я часто страждаю нею.

На мить зупинилася вдалині, щоби перевести дихання і подумати, що казати, перш ніж підійти. Маллен виглядав занадто серйозним. Було дуже дивно спостерігати за саме такою емоцією, бо він останнім часом супроводжував мене насмішкою або злістю. Крок, ще один, потім ще один, і тоді він помітив мене. Я стиснула лямку сумки у руках міцніше, щоби не піддатися бажанню втекти з його поля зору подалі, поки партнер рішуче рухався мені назустріч. Англійські манери йому були добре відомі – він зразу сховав мене під парасолею від дощу.

- Любиш прогулянки під дощем без парасолі?  –  запитав з цікавістю він, поки я була під враженням від цього жесту.

- Я здивована, що ти не спитав спершу про те, де моє корито, і чому я не на ньому приїхала.

Усміхнувся ледь помітно від моєї репліки, і це вперше за довгий час виглядало щиро. Приємне тепло розпливлося по моїх грудях, спостерігаючи за цією картиною. Насправді дуже дивне і незвичне відчуття.

- Ти вгадала моє друге запитання, – сказав жартома, очікуючи моєї відповіді.

- Таки перший варіант. Люблю теплий дощ.

- Не помічав раніше такого.

- А мав би?

І тиша. Його це помітно зачепила, бо він нетерпляче стиснув губи, відвівши погляд. Я нервово вдихнула, міняючи тему:

- Ти писав мені за відео. Ти з Гвенделін щось вирішив?

- Я випросив час до завтра, щоби зняти ще щось. Нам потрібна тактика, сценарій і спеціальний план для залучення прихильників.

- І що ти пропонуєш? – я боялася питати це, бо догадувалася, до чого він хилить.

Дихання стало напруженішим між нами. Майлз блиснув очима, уважно спостерігаючи за моєю реакцією, поки говорив:

- Думаю, що нам варто прислухатися до слів режисера.

- Фейкові стосунки, а?

Ситуація була настільки дивна, що хотілося і сміятися, і плакати водночас. Я закусила губу, уявляючи, як це має відбуватися, хоча нічого адекватного у голову не приходило. Ми ж ненавидимо одне одного, так? То як повинні зображувати з себе закоханих?

- Щось типу того.

- Впевнений, що зможеш витримати це?

- А ти? – звів бровою Майлз, переводячи «стрілки» на мене.

Ні, ні, ні та ще раз: ні!

- Я й не з таким зустрічалася у своєму житті.

Я мала на увазі зустрічатися з якоюсь важкою ціллю, але хлопець протрактував це по-іншому:

- Ага, бачив на прикладі з яким.