27

Попередження: авторка не підтримує помсти у жодному разі.
Виняток: тільки для москалів і одного персонажа даної книги :)
Дякую за увагу і приємного читання!
 

- На тобі лиця немає. Веселіше, Рейч, – підійшла до мене Емма, коли я сиділа зовсім сама за столиком з диванчиками.

У її руках, як і в мене, була невелика пляшка з джин-тоніком, який сьогодні був по зниженій ціні. Вона наблизила свою до моєї, голосно цокнувши склом.

Цей вечір у «Творчих» сьогодні гучніший, ніж зазвичай. Тепер тут зависають і першокурсники, намагаючись завести нові знайомства або проявити свій талант на сцені. Записатися на виступ, до речі, стало ще важче. Ми з дівчатами вирішили сьогодні провести вечір тут, крім Марії, бо вона прихворіла. Звісно, ми хотіли скасувати цей план, щоби не залишати її саму, але дівчина змусила нас не робити цього, а піти відірватися й за неї. 

- Я просто задумалася, – відповіла, не відриваючи очей від того, на кого дивилася вже довше, ніж норму.

- Про що? – дівчина майже непомітно прослідкувала за моїм поглядом, таки знаходячи, на кому я була сфокусована.

Майлз Маллен стояв у іншій частині бару, спершись об стіну та обговорюючи щось точно цікаве зі своїми друзями, слідуючи з його емоцій. Він не помітив мене за весь цей час його «сканування», тому я нахабно продовжувала роздивлятися силует хлопця. Ми не говорили й навіть не переписувалися після тієї ситуації у п’ятницю, а час то підтискав... Особливо з тим відео, яке треба надіслати до середини тижня. 

Це означало, що якщо він не проявить себе до вечора, то доведеться брати справу у свої руки, чого я аж дуже не хочу.

Підійти до Майлза першою? Це щось з роду фантастики.

- Тільки не кажи, що ти запала на нього, – обернулася до мене Емма з широко розплющеними очима. – Хоча, зрозумію, як ніхто, бо він сьогодні, мов Аполлон. Йому так пасує ця чорна куртка і скуйовджене волосся з...

Почувши її фразу, я таки схаменулася, відриваючись від свого "ворога-партнера" і направляючи погляд на неї.

- Борони Боже, Еммо! Я взагалі-то думала про те, що пройшов тиждень спільних репетицій, а результату жодного. Ми мусимо летіти до Штатів через півтора тижня, а у нас ні відеолистівки, ні пісні, ні контакту. Як можна працювати разом, якщо настільки все складно?

- Забудьте те, що було у вас у минулому та живіть теперішнім. Я маю на увазі, що у вас є одна ціль, яку потрібно досягти спільними зусиллями – сфокусуйтеся на ній, а не на минулих драмах, як би там важко не було.

Я зробила ще ковток тоніка, кривлячись. Забути, щоб що? Щоби він знову зміг обдурити мене?

- А ще краще, – промовила сусідка, піднімаючись зі стільчика. – Поговори з ним. Ви не обговорювали ту сварку між собою чотири роки, тому це досі гризе тебе. Виговорись сама та почуй його у відповідь. Можливо, зрештою вже прийшов час?

Плеснувши мене легенько по спині декілька разів, вона додала:

- Я вийду до вбиральні, йдеш зі мною?

- Ні, я залишусь тут, – помахала головою, не виражаючи жодного бажання йти кудись. 

- О’кей, тоді знайду тебе пізніше.

Залишивши біля мене пусту пляшку, Емма пішла на вихід, а я знову залишилася сама, смакуючи свій напій. Той, за ким я спостерігала раніше десь зник разом зі своїми знайомими, тому повернувши голову вбік, зробила спробу знайти русяве волосся Вів'євн у натовпі. І ось вона блиснула своїм відстійно-блискучим топом (вона сама його так називала у хорошому сенсі, просто він аж занаааадто блищав), звільняючи мене від довгих, пильних пошуків. Виглядала сьогодні, ніби щойно прийшла зі зйомок обкладинки модного британського журналу: високі ботфорти на каблуці, максимально коротка біла спідниця, той самий знаменитий топ і яскрава червона помада на губах, яку теж було помітно здалеку. Іноді я по-білому заздрила її вмінню гарно і сміливо одягатися, адже мені цього зовсім не вистачало. Цілісінький сьогоднішній день вона вмовляла мене для мінімуму накрутити плойкою своє пряме волосся, щоби додати чогось новенького в образ, тому завдяки їй я зараз сиджу з ідеальними широкими локонами та яскравим макіяжем з фіолетовими тінями. За цей вечір Ві відшила вже не одного бідолагу, який підходив познайомитися, а її погляд був прикутий лише на Беатріс, з якою вона якраз таки й танцювала на середині під виступ хлопця-першокурсника з рок-н-роллом. Вона побачила, що я спостерігаю за ними, тому помахала руками у жесті «ходи й ти сюди». Я підняла залишки джин-тоніка вверх, знизивши плечима. Закотивши очі у відповідь, Ві повністю повернула увагу до своєї пасії, а я, розслабившись, відкинулася на диванчик.

Це, мабуть, перша за довгий час мить, коли я відчула себе по-справжньому добре. Без ніяких турбот, тривог, навіювань, агресії чи інших проблем, які не давали спокійно жити. 

Проте кожна хороша мить рано чи пізно закінчується. Моя аж занадто швидко.

- Так і знав, що знайду тебе тут, – почула я позаду над своїм вухом, і цей голос змусив моє волосся стати дибки.

СТОП. Бути цього не може!

Я різко обернулася напівобертом, дивлячись на зовсім незвану особу перед собою.

- Девіде, ти що тут робиш?! – вигукнула я, не знаючи, що відчуваю більше: страх чи збентеження.