8

Ми проїхали кількома вуличками міста, і повернули на свою вулицю, де розміщувалося декілька будиночків, у яких живуть суто студенти академії. У одному такому будинку могло розміщуватись від чотирьох до восьми студентів, залежно від розміру та кількості кімнат. У схожому жили я, Ві й ще три дівчинки. Одна з них цієї весни виїхала, бо випустилась, тому, здається, ми будемо мати нову сусідку цього року. Інші дві – Марія та Емма, залишаються з нами.

Я припаркувалася на стоянці поруч нашого дому й нарешті вийшла з машини, розминаючи ноги. Проїхати декілька годин з механічною коробкою, важко навіть для профі, а я почала їздити на цій крихітці зовсім недавно.

Покрутила головою, роблячи легенькі потягування, і водночас роздивляючись все навкруги, ніби вперше. Містечко вже зовсім не тихе, як це було у травні. Якраз поверталися старші курси – бакалаври, спеціалісти, викладачі. Щодо вступників, то вони починають навчання дещо пізніше, а з цього випливає, що й заселяються пізніше. Найкращі вечірки починаються саме у період їхнього знайомства зі студентством.

– Нарешті найкрасивіша дівчина Академії повернулася на свій трон! – викрикнула Ві, гримаючи дверима, від чого я аж підскочила. – І я це не тільки про себе, до речі.

– Ві! – крикнула я, дивлячись, чи нічого від її удару не погнулося. 

Машина такими темпами довго не протягне.

Взявши рюкзак та сумку в руки, я з викликом глянула на Вів’єн. Та лише підняла руки у жесті «я нічого не робила», й відкрила багажник, сумно дивлячись на свій багаж.

Лондон зустрів нас теплою, сухою погодою, що дуже не притаманно йому, але я раділа, що можу ще декілька разів одягнути штани з футболкою. Мої теплі речі поки полежать у шафі. Я ледве-заледве допомогла витягнути подрузі валізи, як в один момент почувся вереск:

– Очам своїм не вірю, що знову бачу цих hermosas chicas (з ісп. гарних дівчат)!

Не встигла обернутися, як на мене ззаду накинулася сусідка, міцно обіймаючи. В очі залізло декілька прядок чорного волосся.

– Марі! Я теж рада тебе бачити, але пусти, бо задушиш! – прохрипіла, притримуючи дівчину на своїй спині.

Та одразу ж злізла, й обернула мене до себе, знову обіймаючи, але на цей раз легше. Як тільки ми відійшли одне від одного, Марія підлетіла до Ві, роблячи з нею те саме, що й зі мною, а я звернула увагу на…

– Коли ти встигла зробити септум?

Коли вона відсторонилась від Ві, її рука потягнулася до носа, але зразу ж відмахнулась, ніби згадавши щось.

– Буквально кілька днів тому. До нього не бажано доторкатись немитими руками деякий час, поки заживає.

– Виглядає офігенно, – відзначила Вів’єн, придивляючись ближче. – Так ти стала виглядати ще сексуальніше.

Я кивнула і додала:

– Підтримую. Я не фанат пірсингу, але тобі дійсно пасує.

– Gracias chikas (з ісп. дякую, дівчата)! – відповіла сусідка, мило усміхаючись, а потім сплеснула в долоні. – Чого ми ще тут? Давайте бігом у дім. Я якраз приготувала паелью. О, і хамон привезла з вином до нього!

Очі Ві заблищали.

– О-о-о, чому ти зразу не сказала?

Іспанка не встигла відповісти, як Вів’єн на своїх довгих ногах ще й у каблуках, вже побігла до будинку, взявши з собою лише одну маленьку сумочку.

– А валізи, Ві? – крикнула я, показуючи на її багаж коло машини, але вона вже не чула нічого.

Я обернулася на дзвінкий сміх Марії.

– Я знала, що так буде, – відповіла та, кладучи свою руку мені на плече. – Залишай валізи тут. Мої брати ще не поїхали після того, як я попросила їх приїхати й зробити перестановку у кімнаті. Я попрошу, і вони віднесуть всі ваші речі. А ми тим часом пообідаємо разом.

– Ти золото, Марі, знаєш це? – запитала я риторично, так само поклавши руку на неї. – Добре, хотімо пробувати твою паелью.

Марія кивнула й потягнула мене за руку до будинку. До мого дому.

Не встигли ми за стіл сісти, як приїхала Емма зі своїм хлопцем, тому пішли допомагати ще їм заносити речі. Пара попрощалася, брати Марії поїхали, і тоді ми, чисто нашим звичним жіночим тандемом, пішли обідати. Пройшло приблизно дві години наших теревень про проведене літо за столом, перш ніж я зайшла до своєї кімнати на горищі. Сіла на ліжко, провела по м’якому пледі рукою й, розслабившись, відкинулась назад, лягаючи. У мене була найменша кімната з усіх, але завдяки цьому, я прикрасила її так, як хотіла. І найголовніше – я була одна. Ві ділила кімнату з тою, що виїхала навесні, а Марі з Еммою. Я мала б поселитися третьою до першої або другої кімнати, але погодилася зробити лад на горищі, купити ліжко, поміняти двері й отримати свій особистий простір. Зазвичай дах слугував для мотлоху або ж з цієї кімнатки деякі студенти робили маленьку студію з музичними інструментами. Ми з дівчатами теж думали про це, але зупинилися на думці, що рояль та декілька гітар у вітальні заважати не будуть.

– Більш ніж пів року ще можу тут керувати, а потім… – прошепотіла сама до себе, тяжко вдихнувши після цього.

Я часто гадаю над тим, де жити після закінчення Академії. Якщо я пройду відбір й виграю світовий конкурс талантів – переїду на деякий час до США по контракту. Якщо цього не станеться (чого я найбільше боюсь), і плюс Девід не дійде до адекватного висновку – повернусь до тітоньки з дядечком.