Глава 3

Час йшов,а я все навчалася магії та різних боїв,моїм улюбленим боєм були кинжали та мечі.Я довго думала що мені робити,я відчувала що батьки ще живі,я буквально знала це.Мені завжди ставало моторошно коли я тільки згадувала яка дорога до тієї самої чаклунки яка забрала моїх батьків.Наскільки мені розповідали,там були страшні завдання зачаровані відьмою,поля з колючих дерев та багато іншого,я вирішила що завтра ж зранку піду на пошуки батьків.Служанці це звичайно не сподобалося,тому що вона переживала за мене так як виховувала мене цих 6 років як рідну доньку.

Попрощавшись з служанкою та пообіцявши що повернуся живою та здоровою разом з батьками я  вирушила в дорогу.У мене була карта,за якою я орієнтовалася.Йти мені прийшлося через темний ліс та густе,смирдюче болото.Мені було важко йти через ліс,тому що я боялася темряви,але гірше було з болотом,я була в платті,так не практично для подорожі,я знаю.

— Дідько,чому тут так глибоко!? - зауважила Агнесса — Прийдеться пливсти по болоту.Мені було настільки холодно що я ледь набралася сил доплисти до берегу,та як тільки я починаю вилазити з болота я відчуваю ніби хтось або щось зловило мене за ногу,це щось було дуже холодне,з довгими ногтями та слизькими пальцями,це було в край. неприємно,я почала тонути та втратила свідомість.Отямилась я у якогось чоловіка на руках,спочатку я злякалась але потім зрозуміла що цей дивовижний чоловік врятував її.

Коли чоловік приніс мене до якоїсь кімнати,я не розуміла де я знаходжуся,тому зібравшись з силами я витягнула з себе якісь слова

— Д..добрий д..день,можна записатися,а де я знаходжуся?

— Ти красуне знаходишся в королівстві «Голден» — Відповів чоловік з серйозною інтонацією та досить смішним виразом обличчя.

— Ей,я не зрозуміла з якого це переполоху я для тебе красуня? — Відповіла Агнесса зі злістю.

— А ти хочеш сказати що ти страшило? – З єхидною усмішкою промовив хлопець

— Ну ні,я гарна.Дореччі а як тебе звуть?

— Я Адам крихітко

— Не називай мене так!

— Добре вогнику,а тебе як звати?

— Я Агнесса, приємно познайомитись.

— І мені приємно – Адам говорив ці всі слова ніби знав що дівчина королева та її ім'я,він діби знав все про неї.

— Можна вас дещо запитати?

— Питай вогнику

— Чому ви опинилися саме біля того смердючого болота?Як ви дізналися що я там?І як і чому ви мене врятували? — Агнесса була дуже допитливою та упертою тому королю від цього було не відмовитись.

— Ну,давай почнемо.Я шукав собі наречену,тому обходив усі королівства.Я просто відчував що є хтось живи в тому болоті,і я пірнув за тобою,на щастя я вмію дихати під водою,тому вийшов живий та здоровий,а серени мене бояться тому не підпливали до мене.Врятував я тебе тому що мені сподобалася твоя енергія та ти сама. — Останнє речення здалося дівчині досить дивним, тому що промовляв він його з дивною посмішкою.

— Стоп що!? Які ще сирени!? — Їй було страшно тому що Агнесса перший раз чула що вони насправді є

— Ось такі,русалки які топлять дівчат..красивих дівчат,щоб знайти наслідниць своїм силам,тому що якщо серена не знайде наслідниці до свого 100 ліття,вона помре в той же ж день тяжкими муками.

— Ого,але чому тебе бояться навіть сирени?

— Тому що я маг,і вони про це знають,тому завжди остерігаються мене.

— Ого,добре це все пусте.Як мені добратися додому?

— Ні вогнику,тепер ти живеш тут,принаймні поки не поправишся.

— Але як же ж моє королівство?

— Не переживай,вони і без тебе гарно проживуть,я це знаю.

— Ну добре,але мені потрібно переодягнутися.