Розділ 15

Закотила рукава і пішла до парочки. Аркен плескає дівчину по щоках, намагаючись привести її до тями. 

– Відійди, будь ласка, – промовила до архімага. 

Той глянув на мене з підозрою, але надиво послухався без зайвих пояснень. 

Краплинка сили, потерла свої долоні, щоб відчути жар магії, й приклала їх до грудей блондинки. Один лиш імпульс і вона відкрила очі, шоковано витріщившись на мене. 

– Що?... Ти що це робиш? – ледь прошепотіла дівчина. 

– Мацаю тебе, – хмикнула я. – Люблю пишні бюсти… ммм, насолода для очей. 

– Дан! – от і голос прорізався. Лікування йде за планом. – Забери від мене цю божевільну!!

Я сама, сміючись, встаю й відходжу на кілька кроків, поки Даніель допомагає блондинці піднятись на ноги, а потім веде до м'якої канапи біля стіни. 

– Бачиш, Дане, напад знову повторився. Я відчула таку слабкість, а потім повітря в легенях зовсім не стало, в очах потемніло і я знову ніби помирала, – якось вже надто трагічно, заглядаючи в очі наляканому магу, говорила блондинка.

– Це була просто втрата свідомості, – вирішила вставити своє слово, бо зараз ще буду Аркена відкачувати. Теж он, блідий як стіна сидить біля блондинки. 

– Помиляєшся, – процідила до мене Катаріна. – Я маю невиліковну нервову хворобу. І колись такий напад може позбавити мене життя. 

Знову максимально трагічний погляд на мага.

Та ж вона на жалість давить. Відверто ним маніпулює. Хм…

– І що це за така хвороба? – запитала, наближаючись до неї й навіть співчуття вдала. 

– Нервова, – неохоче відповіла блондинка. – Після загибелі батька я втратила свою магію і почалися такі от раптові приступи. Лікарі й цілителі безсилі.

Я задумалася, попутно скануючи дівчину відьомським поглядом. 

– Це більше схоже на спазм і відторгнення тілом магії, – мовила через певний час.

– Ти цілителька? – грубо запитала краля, поки архімаг переводив задумливий погляд від мене до неї й назад. 

– Ні. Я відьма, – розвела руками. – Ми такі речі бачимо.

– Я була і в відьми, – роздратовано пирхнула дівчина, сідаючи рівніше. – Нічим вона мені не допомогла. Тільки гроші здерла. 

– Ти знаєш що з цим можна зробити? – тим часом поцікавився Аркен, ігноруючи невдоволення своєї пасії. – Можеш якось допомогти?

Він глянув на мене з болем і надією.

Вона дійсно йому дуже дорога… 

Чому від цього усвідомлення всередині все стиснулося?  

– Мені не треба допомога твоєї відьми, – вигукнула Катаріна. – Філіпе! Проведи мене до карети. Я перехотіла обідати, – вона кинула ображений погляд на мага і гордо вийшла з їдальні, а за нею, схиливши голову, побіг старий слуга Філіп. 

Попри мої очікування, Данієль лишився сидіти на канапі. 

– Вибач, що втягнув тебе у це, – мовив якось так по-людськи, що мені стало тепер його шкода. – Треба було відпустити, але я сьогодні не мав сили на Катаріну. 

Підійшла й сіла поруч. Мовчала, бо насправді не знала що тут сказати. 

Аркен схилив голову до стіни й закрив очі. 

– Її батько був моїм напарником, – почав говорити маг, а я його не зупиняла. – Правду кажучи, саме я в нього спочатку вчився. Альберт був дуже професійним магом. Його печаті – досконалими. Він маг, але силу мав і знання такі, що й архімагу можна було б позаздрити. Та на жаль він, попри свої знання, залишався значно вразливішим за мене і під час одного важкого прориву… батько Катаріни загинув. 

Замовчав на якийсь час, а потім відкрив очі й немов у цей момент в ньому відображався біль усіх віків.

Мені так від цього стиснуло у грудях.  

– Він перед смертю попросив мене піклуватись про Катаріну і я це сумлінно робив, але трохи певно перестарався. Кат дійсно має важкий психічний розлад через смерть батька. І я її дійсно водив до всіх цілителів та лікарів, яких тільки міг, але магія до неї так і не повернулася. І ці напади… дуже небезпечні. 

– Тому ти вдаєш з себе її нареченого, – припустила я.

– Насправді, це зараз певно моя найбільша проблема, – ледь всміхнувся та це не допомогло йому за посмішкою приховати розгубленість. – Я думав, так буде правильно. Катаріна хороша дівчина і вона дійсно мені подобалася завжди. Я знав про її почуття і думав, що так зможу її оберігати. Але…

– Але ти її не кохаєш, – тихо мовила, дивлячись в його очі. 

– Не кохаю, – видихнув він і дихати навіть перестав. 

В цей момент між нами ніби й повітря важким стало. Таким, що його й вдихнути було неможливо.

– Але й образити її не можу. Обіцяв Альберту берегти його єдину доньку.

– Я можу її вилікувати…

Сказала раніше, ніж подумала – а чи варто втручатись? 

В кожної відьми є свої секрети. В кожного відьомського роду є таємні знання. Ці знання не використовують просто так… аби гроші заробити. Це магія, котра й мені може нашкодити, якщо щось піде не так. Проте зараз і тут я відчувала, що маю чимось допомогти. Не можу пройти повз. Не можу змусити себе бути байдужою там, де сама доля мені вказує – ти їй зможеш повернути магію і назавжди позбавити спазмів. 

Головне це зробити не ціною свого життя. 

Я побачила як з'являється надія в очах цього непереможного, проте не такого вже й незламного архімага і всміхнулася йому.

“ Ти просто хочеш відбити його в тої дівки” – аж здригнулася, коли почула скептичний скрипучий голос своєї бабці в себе у голові. 

Як завжди невчасно вона.

***

Вітаю вас з першим днем весни, мої любі!!!❤️❤️❤️

Піднакопила трохи продочок і світло тьху тьху зараз поки є, тому тепер публікація буде щодня, крім неділі!

Якщо історія подобається, не шкодуйте вподобайок для моєї музи)) Ми з нею вам там такого понавигадували, що скучно не буде нікому))