Остап стояв на пероні та курив останню цигарку. Нервував. Щохвилини дивився на годинник і цей час здавався йому вічністю.
Потяг зупинився перед юнаком та видав звук, що закликав його залишити цей перон, цей вокзал, це місто, цю любов...
Остап востаннє повернувся до вокзалу. Порожньо. У серці теж. Поглянув на годинник, а потім дратівливо та різко заховав його в кишені.
Потяг знову подав звук, наче не збирався чекати пасажира та не бачив причин для вагань.
Хлопець підняв голову. Пора.
Він увійшов у вагон та раптом відчув, як чиїсь очі просверлюють його спину. Остап різко повернувся.
На пероні стояла Марта. У лівій руці - його подарунок, у правій - квиток.
Відредаговано: 30.06.2024