Одна ніч
Перед нею вокзал
-Ми майже на місці.
Юнак увійшов у під'їзд та дістав ключі з поштової скриньки.
Через кілька хвилин дівчина стояла серед просторої кімнати та дивилася у вікно.
Перед нею вокзал...
Остап зачинив двері та торкнувся її плечей:
-Я зараз усе поясню.
Дівчина навіть не ворухнулася. Вона продовжувала дивитися на останні вогні міста та залізничні колії, які завтра мали забрати Остапа з її обіймів, з її життя.
-Ні, не потрібно. Я не хочу проводити нашу останню ніч у серйозних розмовах. Я просто хочу потонути у твоїх обіймах і вдихати запах найріднішої людини. Мені цього буде достатньо.
Остап поцілував її волосся та поставив свою голову їй на плече.
-Рідна... Кохана... Моя...
Марта повернулася до хлопця та припала до його губ (мабуть, вперше була ініціатором поцілунку). Вона хотіла назавжди запам'ятати їхній смак, залишити на своїх устах хоча б частинку цього терпкого кохання. Дівчина боялася розплющити очі, а її щоки порозовіли ще більше, коли юнак опустив руку на талію та притис до себе. Його пальці плуталися у каштанових косах - серце рвалося з грудей.
Згодом губи Остапа перемістилися до її шиї. Він залишав поцілунки на тендітних плечах, ключицях, пальчиках... А дівчина тремтіла у його руках, наче від вітру.
Так, вона вже давно його... Але Марта відчувала: серце Остапа теж належить їй...
Відредаговано: 30.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
