Одна ніч
Вечірнє місто
Місто ще не відпускало сонце, яке виднілося у самотніх вікнах, наче не хотіло покидати тьмяні квартири. Зелене листя дерев торкалося світлого волосся парубка, коли той розповідав чергову історію дівчині, тримаючи її за руку.
Пара спокійно йшла вулицями, немовби нікуди не поспішала. Навіть хлопець, який до цього часто вдивлявся у годинник, більше не діставав його з кишені.
Раптом дівчина почула звук потяга, що прощався з уже сонним містом. Отже, вони біля вокзалу. Тоді вона все зрозуміла:
-Ти їдеш сьогодні?
Марта дивилася на будинки попереду та боялася зустрітися поглядом із хлопцем. Боялася побачити в його очах стверджувальну відповідь.
-Завтра. - Він ледь помітно стиснув її руку та зупинився. - Пташко, я повинен, зрозумій...
-Я розумію...
-Поглянь на мене, підведи свій погляд. Будь ласка...
Їхні очі тільки на мить зустрілися.
-Остапе, ходімо. Уже темніє.
Він знав, що річ не в цьому, адже дівчина ніколи не боялася вечірніх прогулянок із ним. Вона просто знає, що в них мало часу.
Відредаговано: 30.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
