Одна дівчинка в індійського раджу закохалася.
Прийшла до нього і каже, мовляв, я вас люблю, візьміть заміж.
А він їй: "Усі кажуть "я вас люблю", а ти купи слона".
Ну, їй нічого не залишалося, поплакала, звичайно, і купила.
Слона Барсіком назвали, він у селі в занедбаному корівнику жити став.
Якісний виявився слон, відповідальний та працьовитий. Влітку, як закон, він діток біля річки розважав: обливання з хобота, катання на спині та інші індійські радощі. Восени за грибами ходив, особливо йому підосичники добре шукати вдавалося. Взимку - витягування машин із кучугур, навесні - оранка городів. А зняття котів з дерев, танці з п'яними, забивання паль, перенесення меблів та цінний слонячий гній – це будь-якої пори року та доби, це й просити не треба.
Раджа як дізнався, якого чудового слона з дурного розуму за двісті гривень віддав - спокій та сон втратив. І десять метрів чалми з'їв, хоча йогом не був.
Прийшов до однієї дівчинки і каже: "Я вас люблю, йдіть до мене в дружини". А вона йому відповідає: "Всі кажуть " йдіть в дружини", а ти йди лісом. Барсік! ФАС!"