2. Олександр. Незнайомка в моєму ліжку

—...І памʼятай, ти завтра ввечері маєш бути ввічливим з пані Катериною Висоцькою. Її рід дуже впливовий, коли ви одружитесь, то ти отримаєш великий посаг і вплив при дворі, — наставляла мене мати.  

Вона хотіла врятувати родовий маєток і рід загалом, я її розумів. Так як я був єдиним сином і спадкоємцем, мій шлюб дійсно міг стати порятунком. 

— Буду ввічливим, — я кивнув і поцілував руку матері, вона якраз мала виходити і їхати до батька, він вже майже рік лікувався від сухот. І не дуже успішно. 

Якщо я одружусь з Катериною, гроші на лікування також не будуть проблемою. Я їй подобався з дитинства. Її батьки були не в захваті від того, що вона хоче за мене, але вона була впертою. От тільки, на жаль, я до неї нічого не відчував. 

Мати поїхала на екіпажі, а я лишився сам. Мені навіть служницю довелось від повного робочого дня звільнити. Вона приходила тільки перед рідкісними прийомами, щоб прибрати і приготувати їжу. І я платив їй просто за кожний окремий виклик. 

Коли я лягав спати цього вечора, думав про те, що моє життя зовсім не таке, як я б хотів. Я завжди хотів бути вільним хоча б у чомусь, але через те, що я був спадкоємцем, все моє життя було розплановане наперед, я мав думати про рід і все таке. 

Якби батько не хворів, певно, я б просто втік. Завжди хотів займатися музикою, але для дворянина це непристойне заняття. Одна справа, якщо дівчина грає на фортепіано, зовсім інша, коли чоловік надає перевагу не зброї, а мистецтву. Хоча, стріляв я дуже добре. На полюваннях мені зазвичай не було рівних. От тільки я цього не любив, не любив вбивати тварин і сподівався, що ніколи не потраплю на війну, бо вбивати людей я б, певно, не зміг. 

Зранку мені здалося, ніби хтось мене обіймає. Це було дивно, бо в будинку я жив сам. Може, мені наснилась моя наречена? Хоча, вона ж зовсім не цікавила мене, вона не могла мені наснитися. 

Я повільно розплющив очі і раптом побачив в своїх обіймах дівчину в якійсь дивній рожевій нічній сорочці. Такій відкритій на грудях… І такій тонкій, що було видно більше, ніж навіть дружина має дозволяти бачити чоловікові в ліжку. 

Однією рукою брюнетка стискала якийсь шматок металу, а іншою обіймала мене. У неї навіть волосся було не зібране.

Я подумав, що може ще сплю, та коли торкнувся кінчиками пальців її щоки, то дівчина раптом розплющила очі.

Спершу вона просто здивовано витріщалася на мене, а потім сіла на ліжку і вигукнула:

 — Оце так сон! Де я, цікаво?

— В Києві, в моєму маєтку, — відповів я прямо. — А чому сон? Ти ж вже прокинулась. Тебе батько підіслав, щоб я розслабився перед заручинами? Він завжди був аж надто сучасних поглядів, але все ж, куртизанка — це навіть для нього занадто… 

Але її очі… Було в них щось особливе, мені здавалось, ніби я знав її, це було дивно. 

 — Що-що, як ти мене обізвав? — насупилась вона.  — Це сон, точно, все якесь дивне, ніби я в минуле потрапила! Треба було менше Бріджертонів перед сном дивитися! 

— Кого дивитися? — не зрозумів я. 

 — Ну, серіал такий,  — пояснила вона. — Історичний. Ти не бачив? Хоча, якщо ти мені снишся, то нічого дивного… Але мені вже треба прокидатися, бо я в універ запізнюся… Котра година? 

— Ти навчаєшся в університеті? — здивувався я. — Туди рідко беруть жінок. 

 — Ага, на медичному, — кивнула вона. — Де мій одяг? Як мені в біса прокинутися? Якщо не прийду на першу пару, мене не допустять до іспиту! 

Вона говорила і виглядала, як якась іноземка, хоч і розмовляла нашою мовою. І як на зло, була дуже симпатичною… Звідки ж вона зʼявилася в моєму ліжку?...