Розділ 5

Прощання з Лукасом було вкрай дивним. Дона ніколи не хотіла викреслювати його з свого життя назавжди, якби не показувала протилежне оточуючим. За час спілкування дівчина встигла прив’язатися та, парадокс, в той же час відпускати. Навчилася пробачати і любити просто так. Не дивилася на те повернеться юнак чи ні, байдуже на можливе або неможливе спільне майбутнє. Дона знала про нього все, її лякало те, що вона здатна пробачати страшні речі.

Наша героїня турбувалася лише жахливими видіннями, які забирали багато сили та образом молодика перед нею. 

Дона злилася на Лукаса, та в жодному разі не хотіла завдавати шкоди. Дівчина вважала за потрібне розібратися чому він прийшов в її життя та прибрати саме ту частину, яка його стосувалася. Але в її інтереси не входило кривдити чи мститися. Дона вірила в справедливість світу і знала, Лукас навчив її чомусь більшого. Лукас появився вчасно, саме в цей час Дона задавала собі багато питань про надприродні здібності. Він з радістю відповідав на кожне. В той час як інші вважали таку цікавість дивною та, в деякій мірі божевільною, хлопчина розумів все, що відчувала Дона; все, про що говорила. Лукас і сам цікавився різноманітними явищами, тож любив обговорювати їх з дівчиною. Юна згадувала початок їх спілкування з добром, задавати питання та отримувати відповідь – велика цінність.

Лукас щосили намагався зустріти Дону, випадково пересіктися в місті, побачити краєм ока. Він бажав її, як наркоман прагне нової дози.

Цим двом явно було чого навчити один одного, найменше, що вимагалося – відпустити один одного. Важко пояснити якого болю завдавали один одному, проте, зрештою, кожен мав обрати себе і своє життя.

 Юна зовсім не боялася його вчинків, оскільки скривдити її означало б для юнака скривдити себе, хоч, можливо, він цього не знав. Вона бажала кохати його наодинці. Довгий час серце та розум боролися між собою, допоки не поєдналися воєдино.

Потрапивши в простори іншого світу Дона вирішила знайти майстра Лорель. Довго шукати не довелося.

- Вітаю, майстре! – ввічливо привіталася дівчина.

- Привіт, моя мила Доно, - відповіла Лорель. – Я завжди рада бачити тебе, що привело до нас на цей раз?

- Майстре Лорель, чи варто розповідати вам деталі мого знайомства та спілкування з Лукасом?

- Ні, мене все відомо, запитуй.

- Чому я відчуваю любов до нього? Він вчинив стільки поганого.

- Серце не обирає кому дарувати себе і свою любов, так і людині не підвладно обирати кого любити.

- Але ж як, він приворожив мене…

- Так, але людина закохується тоді, коли хоче цього. Наша любов – безумовна, вона не має меж. Ти думаєш, що відчуваєш до нього максимум, але це не так.

- Тобто? Що ви маєте на увазі?

- Є любов, якій не судилося проявити себе на Землі. Вона щира, справжня, але обмежується лише відчуттями деякий час та простором. Згодом, ти зрозумієш, що твоя любов може розширюватися, збільшуватися та мати реальний прояв. Ти зустрінеш того, з ким вона буде рости і збагачуватися, того з ким кохання дійсно стане безумовним і безмежним. Він буде іншим, найкращим.

- Але чому відбулася ця історія?

- Ти відкрила своє серце. Це все, що вимагалося. Лукас виконав своє призначення, допоміг тобі проявитися, стати сильнішою і вірити в власні сили. Не варто думати кохав він чи ні, це не має значення. Можливо, ти назавжди залишила слід на його серці. Тепер хлопець не зможе бути попереднім, це і стане його платою – необхідність змінюватися.

- Тобто, я все зробила правильно, коли зупинила з ним спілкуватися?

- Кожен вибір – правильний, а крок – вірний. Ти згадала себе і почала робити те, що повинна. Так, такою ціною. Неважливо, як розгортатиметься ваша історія далі. Ти не повинна про це думати.

- Лукас може дивитися за мною досі, читати думки, «підселятися» в інших людей, як бути з цим?

- Жити. З часом, він зрозуміє безглуздість такого контрою, рано чи пізно. Думай про те, що приносить радість і більше любові. Лукас володіє багатьма силами і знаннями, вони йому точно знадобляться для благого діла. Не нам обирати кому сили дісталися справедливо, а кому випадково. В житті рідко трапляються випадковості, тож продовжуй робити те, що подобається. Можливо, одного дня ти подивишся на нього по-новому, зможеш розгледіти і його внутрішнє світло. 

- Дякую, майстере.

- Доно, твоя історія не закінчується, вона тільки розпочинається. Далі – більше і краще, - сказала наостанок майстер Лорель та залишила дівчину наодинці.

Дона відчувала спокій. Нарешті вона зрозуміла те, що так довго прагнула дізнатися. Здавалося, абстрактні слова і речі, звичайне усвідомлення, та скільки радості.

По-перше, все, що відчувала дівчина було істинним. По-друге, може бути ще краще, глибше, більше. Інтерес до власного життя пробирав тіло Дони до кожної клітини.

 Дівчина смачно повечеряла та лягла в ліжко. Прийшов час лягати спати. Лукас все ще не давав забути про нього, нашу героїню радував такий інтерес хлопця до неї. Він присвячував Доні велику частину свого життя, думок та, інколи, навіть дій. Незважаючи на те, що говорила майстер Лорель, дівчина інколи все що роздумала: «А можливо й любив…».

*   *   *   *   *

В кожної людини, незалежно від того який шлях вона обрала, є свої пояснення вчинків і дій. Важливим сенсом є пояснити іншим - не буває хороших і поганих людей. Існують лише досвід та історії. Ми дивимося ситуацію очима Дони, спостерігаємо її особистий конфлікт: любити чи ненавидіти? Вона кохала Лукаса усім серцем, проте обрала відпустити для того щоб зберегти двох - і себе, і його. 

В історію може входити мить, ситуація, ціле життя або й декілька життів. 

Дона заперечувала те, що лежало на поверхні. Вони разом прожили не одне життя та зустрілися знову щоб обрати - страх чи перемогу. 

 - Ми прийшли на цю Землю разом щоб проснутися і відчути любов. Я став твоїм захисником, тому що в цьому полягав мій борг - створити безпеку та комфорт для тією, кого обіймає серце, - промовляв Лукас.