Розділ 2

Серце трепетало від ніжного співу птахів, уся природа об’єдналася в єдине велике ціле, немов розігруючи спектакль перед усім людством. Дивна річ, вона не підкорялася нікому. Ті, хто думали, що мають вплив на неї, тонули у власних ілюзій. Цей світ не піддається людським правилам та законам. Він живе власними сподіваннями, очікуваннями та надіями. Вірить в те, що вірить, бачить те, що бачить, відчуває те, що відчувається. Кому здається, що може покласти долю собі в кишеню, а Божі правила переписати на вигідні собі, не мають нічого спільного з тим, ким себе показують. В реальному світі все по-іншому. Складно, та водночас просто. Єдине, що вимагається від людини – любити та бути живим. Ви могли зустрічати різних людей: веселих, привітних, щирих, бажаючих допомогти, та, хоча б один з вас міг підмітити людину в якій немає життя. Штучні програми, інтереси, слідування та біг за чужими пріоритетами. Це все відбирає життя. Такі люди є в житті кожного з вас, вони були і в житті Дони.

Прекрасного недільного ранку природа видавалася ідеальною. Легкий вітерець, приємне сонечко, яке зігріває, а не палить, помірна температура повітря та шум дерев. Не скористатися нагодою прогулятися було б повною дурницею. Дона дістала своє кришталеве дзеркальце, милуючись вродою та милотою власного обличчя, вона ніжно розчісувала волосся. Дівчина нічого не робила поспіхом, оскільки боялася пропустити щось важливе при щоденній метушні. Дона брала кожну річ так, немов в її руках справжні діаманти, трепетно, з обережністю та турботою. Приступивши до нанесення легкого макіяжу, який лише підкреслював її природну вроду, Дона стала роздумувати про дивну зустріч з хлопчиком, що він мав на увазі, чому вона нічого не робить. Їй здавалося, що вона робить усе можливе та навіть більше. Що ж, тепер не гуляти, не бачитися з друзями та сидіти закритою в чотирьох стінах. Ні, не такого життя прагнула наша героїня. З іншої сторони, дозволити терзати свою душу теж не вихід. Дона думала які можуть варіанти вирішення ситуації. В голову приходило безліч різних ідей: не робити нічого, поговорити з Лукасом (та, будемо чесні, це нічого б не дало), захистити себе від нього чи звернутися по допомогу. Зрештою, цього дня заплановано зустріч з друзями, тож дівчина перервала власні розуми.

Дона виглядала неймовірно. Ніжно-рожева сукня, яка підкреслювала її груди, поєднувала у собі жіночність, легкість та невимушеність. Злегка розпатлане волосся додавало особливого шарму грайливості і простоти. Вона вирушила на зустріч пригодам. Дона була звичайною студенткою, яка ходить на пари, старанно вчиться, виконує домашнє завдання, а вечорами гуляє з друзями. Її студентське життя не було бурхливе чи драматичне, комусь могло б здатися нудним та безглуздим.

-Як можна витрачати найкращі роки свого життя на навчання? А коли ти будеш гуляти в старості? – не раз чула Дона від своїх знайомих.

          Душі, які приходять створити більше, знають те, що повинні робити. Справжня насолода для них – весела компанія, гра та живе спілкування, хоч це і не виключає випивки J Незважаючи на допустимість розваг, вони несуть велику відповідальність за свої дії. Нагороджуються так само швидко, як і караються. Життя підносить їм все, що потрібно, за умови виконання єдиного пункту – своєї місії. Прийти до неї в сучасних умовах не легко, тож все, що стається з ними на шляху веде до безумовної любові. Багато людей заздрять їх успіху, славі, прихильності оточуючих та витончену шарму, але вони б ні за що не погодилися пережити задачі улюбленців Богів.

Дона повернулася додому пізно увечері. З її вікна виднівся неймовірний захід сонця. Світло фантастично відбивалося на куполах церкви, що знаходилася прямо навпроти будинку юни. На них можна було помітити усі кольори веселки, що мерехтіли один за одним. Дона підійшла до вікна, опершись об стіну, вона на мить завмерла. Її погляд був глибокий, сконцентрований, немов скляний. Скільки ж любові та краси дарує природа людині. За цим заходом можна було спостерігати вічність і все одно не все помітити, щось точно залишалося за полем зору людини.

Дона змила макіяж, переодягнулася у свою улюблену рожеву піжаму з бавовни та лягла в ліжко. Сповнена емоцій після сьогоднішньої зустрічі, вона лежала в ліжку і думала як ще можна покращити їх  спілкування, які місця відвідати, а найважливіше – які теми підіймати.

Практично кожної ночі Дона бачила одне й теж. Здавалося, юнак веде подвійне життя.

- Чим думав Лукас, коли прив’язував мене до себе? Він знає про усі мої видіння, тоді чому продовжує діяти так, ніби мене не існує? Невже йому подобаються чужий біль? – задавалася питаннями Дона.

І справді, логічного пояснення його діям не було. Лукасу подобалося гратися емоціями Дони, чим більше вона злилася, тим більше збудження він отримував. Деструктив та хаос – ось його сила.

Дона заснула.

Проснулася наша героїня о 5 ранку. Вона побачила уві сні як хтось говорить до неї. Телепатія. Велика сила, якщо вміти її використовувати у правильному руслі. Та це не наш випадок.

- Привіт, привіт, привіт, - розпочинав розмову Лукас.

Дона мовчала, спостерігала за його діями. Вона знала, що він може читати її думки, контролювала свій розум аби не випустити жодну.

- Привіт, сонечко, - продовжував Лукас.

- Ти дуже ніжна, лагідна і така гаряча.

- Чого ти так? Від долі не втечеш, я ж тільки твій, правда?

- Як твої справи? Як настрій?

- Ти моє чудо.

Кожного разу звернення Лукаса однотипні та прості. Він не хотів і не пробував змінити слова.

Одного разу Дона відповіла йому:

- Що тобі потрібно?

- Я хочу спілкуватися з тобою.

- Навіщо? Це ні до чого не приведе.

- Чому? В тебе є хлопець?

Дона мовчала.

- Скажи, кому не хочеться жити?

- В тебе нема хлопця, бо я його не бачу, - відповів Лукас.

Так, він вмів знаходити інформацію про всіх. А, можливо, зараз він серед вас? Якщо ви думаєте, що на вмінні прив’язувати до себе людей, спілкуватися телепатією та бігати астралом вміння Лукаса закінчуються, ви помиляєтеся. Ніхто не знає про нього багато, він прихований, закритий і таємничий. Нікому не довіряє, ні з ким не веде чесну розмову, а моментами обманює і себе. Ні, він не втілення диявола чи всього злого. Скільки ж великого та доброго може зробити людина з такими силами, це життя. Ти або твориш, або руйнуєш. На Землі є все, саме тому ця планета така особлива. Він не був втіленням злого, як і Дона не була втіленням святого. Між цими героями було дещо схоже: двоє приховували одну із своїх сторін. Лукас тікав від святого, а Дона від темного. Проте, це дві сторони кожної особистості, які повинні навчитися жити в гармонії. Саме тому ці персонажі зустрілися, щоб показати один одному – жити в крайнощах небезпечно. Справжнє щастя наступає тоді, коли знаходиш баланс.