А сонце нам так лагідно світило,
І ти таким покірним поглядом глядів,
Я щось тихенько дружньо гомоніла,
А ти, мов чарами охоплений, шалів.
Ні доторки, ні сотні люду
Не перевершать цей мотив,
Він всеосяжним став, безмежним,
Щось в душах наших породив.
Щось в променях, що так іскрились,
Зі шпальт газетних мов порив,
Обоє подумки мирились,
Щоб подих пристрасть не згасив.
А я однаково не стану
Не відпущу, не відпущу,
Я ліками для тебе стану,
В хвилину вічного дощу.
Бо сонцю щедро так світить не завше —
Прийде снігів морозяних пора,
А я так хочу залишитись
У твоїм серденьку одна.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
