Одкровення

Вдоволь, досхочу

Вдоволь, досхочу

Із оксамитів перешкоди
Мене збивають на шляху,
Не боячись грози й негоди,
Я все ж до тебе, знай, прийду.
Я довго так цього чекала,
Вагалась, вабилась, ламалась,
Щемлива совість навздогін,
Сама собі я докоряла,
Та все ж дійшла на простогін.
Ох, скільки я хочу сказати,
Не вистачить, напевне, слів,
Не вистачить, щоб завладати
Отим вогнем, що досі тлів.
Так тихо, серце, обізвися,
Скажи «привіт», і я скажу,
Я дам тобі свого напиться
Серденька вдоволь, досхочу!

Ірина Криховська

Подобається

#760 в Різне
#89 в Поезія

У тексті є: роздуми автора про життя, романтика, мрії і спогади

Відредаговано: 02.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись