Вітер в полі буйнесенький
З дубом розмовляє,
Про розмову їхню дивну
Лиш соловей знає,
Та нікому про почуте
Він не заспіває.
Соловейку, соловейку,
Чом ти не співаєш?
Адже голос дзвінкий твій
Серце звеселяє.
Може, тебе, соловейку,
Старий дуб високий
Заховав в свої тенета
Та пускать не хоче.
А якщо буйненький вітер
З дубом зговорився,
Щоб ти, моя пташко,
Лиш їм залишився.
Соловейку, соловейку,
Не так має бути,
Щоб ти, люба пташко,
Мав гаї забути…
Де ти дівся, соловейку?
Говори зі мною,
Я розвію свою тугу
І печаль з тобою.
Заспівай, мій соловейку,
Заспівай гарненько,
І від голосу дзвінкого
Заб’ється серденько.
Вітер в полі буйнесенький
З дубом розмовляє,
А в гаю зеленому
Соловей співає.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
