Ім'я

Максим з гордістю сидів на дивані, погладжуючи животик Анастасії, неначе вже тримав свою доньку на руках.

— Я буду найкращим татом! — заявляв він щогодини. — Вчитиму її будувати замки з подушок, читати казки перед сном і навчу, як правильно штовхати інших дітей на майданчику… в межах розумного, звісно.

Анастасія лише зітхала і закочувала очі.

— Максим, ми домовлялися: ніяких штовхань. І ніяких воєнних тренувань для немовлят.

— Ну добре, добре, — буркотів Максим. — Але хоча б лазити по деревах навчу! Це ж базовий навик виживання!

Тим часом Гера, яка прийшла на чай і, як завжди, "випадково" залишилася на кілька годин, крадькома позирала на двері. Ще б пак — вона знала, що через кілька хвилин з’явиться Віктор зі своїм черговим планом продовження вовчої династії.

— Гера, допоможеш нам вибрати ім’я? — раптом підскочив Максим.

— Я? — Гера втупилася в нього, мов у привид. — Може, не варто?

— Чому? — невинно спитала Анастасія. — Більше голосів — більше варіантів.

— Так, більше варіантів — більше шансів, що Віктор зараз почне називати імена для нашої з Героної дитини! — простогнала Гера під ніс.

Але вона не встигла навіть підвестися, як двері розчинилися, і Віктор у всій своїй вовчій величі зайшов у квартиру, гордо тримаючи записник.

— Я склав список імен! — гордо промовив він.

Гера лише застонала.

— Для кого? — обережно запитала Анастасія.

— Для нашої майбутньої дитини з Герою! — без тіні сумніву заявив Віктор і підморгнув Гері так, що вона мало не вдавилася печивом.

— Я... я ще чай хочу! — пролепотіла вона і кинулася на кухню, ніби там була якась фортеця.

Максим тим часом з цікавістю взяв у Віктора список і почав читати вголос:

— "Варіанти: Кіра, Лея, Софія, Злата, Кроличка…" — Максим пирснув сміхом. — Кроличка?

— Особливе ім’я, — серйозно відповів Віктор. — Підходить під мого кролика.

Гера, визираючи з-за дверей кухні, розуміла: її дні свободи злічені.

Анастасія весело погладила животик і сказала:

— Нашу донечку назвемо Софія. Без варіантів.

— А я хочу Кроличку, — надувся Максим.

— Тобі вистачить справжнього кролика під боком, — відрізала Анастасія, вказуючи на перелякану Геру.

Гера тільки беззвучно махала руками, мовляв, "Рятуйте!", а Віктор гордо всміхався, немов уже тримав малюка на руках.

Максим, радісно плескаючи в долоні, підсумував:

— Ну от і домовилися: одна Софія, одна Кроличка! Ура! Можемо замовляти одразу два ліжечка!

Анастасія сперлася лобом у долоні, а Гера вже прикидала шляхи втечі через вікно.